аби скалки не посипалися йому на голову. Залетівши всередину, ракета наштовхнулася на стінку, впала на підлогу і розсипалася іскрами в різні боки, одночасно заповнивши невеличку кімнатку з хімікатами густим ядучим димом.
Тепер тільки б Максим устиг!
А Максим Білан був дуже задоволений своїм партнером. Спрацював точно, до секунди. В цей час усі «алхіміки» займалися якимись цікавими дослідами, Юхим Юхимович ходив між ними, а новий асистент у цей час підійшов до відчинених дверей лабораторії. Аби кинутися туди першим, коли влетить ракета.
– Рятуйте! – верескнув хтось.
– Назад! – крикнув Хімік. – Всі назад! Там небезпечно!
Але семикласник Максим Білан, котрий стояв найближче, вже шугнув усередину.
Раз-два: скочити до вікна, схопити руками в рукавичках Золотий кубок і викинути його крізь розбиту шибку.
Три-чотири: зірвати з гачка старенький запасний халат Юхима Юхимовича і накинути його на ракету, яка без того швидко догорала, й диму від якої було таки більше, ніж вогню.
П’ять-шість: з того боку за вікном кубок підхопив семикласник Денис Черненко, так само руками в рукавичках, швиденько запхав здобич у наплічник і чимдуж помчав геть. Зустрітися компаньйони домовилися в Бабусиній хаті, Максим навіть дав Денисові ключі.
Сім-вісім: пострибати на халаті ногами, остаточно гасячи противну ракету.
І тільки на дев’ять-десять до лабораторії заскочив схарапуджений, та аж ніяк не наляканий Юхим Юхимович, спритно схопив рятівника за карк і виволік з ядучого диму.
– Все ціле? Все нормально? Руки? Ноги? Голова? – уривчасто запитав учитель.
– Все гаразд, – пробелькотів Максим відкашлюючись. Він усе ж таки злякався, тільки трошки запізно, коли все вже було позаду. Або навпаки – тільки почалося.
Поки «алхіміки» термосили мужнього асистента, вчитель, марно намагаючись розвіяти дим рукою, зайшов до атакованої лабораторії, роззирнувся, наблизився до розбитого вікна. Потім перевів погляд на підвіконня. Відразу згадав, чого не вистачає. Обережно виглянув у розтрощене вікно.
І аж тоді спрацювала нещодавно встановлена нова протипожежна сигналізація.
13. Змагання не скасовуються!
Наступного дня новина про викрадення Золотого кубка облетіла школу раніше, ніж про це офіційно повідомив директор.
Яким чином це трапилося, Денис не міг второпати, а в мудрого Максима не виявилося цьому жодного пояснення. Після того, як їм удалося заволодіти кубком, на хлопця, який загасив пожежу в лабораторії, вже ніхто не звертав уваги. Більше того: коли прибігли шкільний сторож та директор, котрий в цей день затримався на роботі трошки довше, «алхіміків» та Білана разом з ними спішно розпустили по домівках. Розпатякати про щось більше, ніж пожежа та героїчний вчинок семикласника, вони не могли. Хімік не пустив у лабораторію нікого, не сказав нічого. Отже, про зникнення Золотого кубка на той момент
