місця, де хтось постраждав від цунамі або землетрусу, в анонімні донорства крові. Такою самою помилкою є волонтерська робота в їдальні для безхатьків або розгрібання снігу на подвір’ї в старої леді. Та й витрачати всі свої ресурси на всиновлену дитину – це теж помилка, якщо довіряти цій теорії. Останнє взагалі є незбагненною багаторічною помилкою, якої припускаються тисячі сімей, адже люди не думають про те, що діти, які не успадкують їхні гени, не мають жодної цінності. Те саме ми робимо з домашніми тваринами, коли оточуємо їх надзвичайною турботою, за яку вони нічим не можуть нам віддячити. Робимо ми й інші поширені помилки – попереджаємо незнайомців про небезпеку, вказуємо комусь, що він забув пальто в ресторані, та беремо на буксир водія, який опинився в складній ситуації на дорозі. Людське життя переповнене помилками, великими та малими. Те саме можна спостерігати й у житті інших приматів.
Візьмімо Фінеаса, батька Амоса. Не те щоб Амос знав, що Фінеас – його батько. У суспільстві шимпанзе немає постійних зв’язків між самцями та самицями, тож теоретично будь-який самець може виявитися вашим батьком. У молодості Фінеас був альфою, але ближче до сорока років став спокійніше ставитися до лідерства. Він любив грати з підлітками, займатися ґрумінґом із самицями та виступати в ролі поліцейського. Щойно Фінеас чув сварку, він переходив до тих, хто сперечався, та ставав у загрозливу позу, демонструючи силу, аж шерсть у нього піднімалася дибки, щоб припинити скандал. Він стояв між учасниками, доки ті не переставали верещати. Ця «контрольна функція» добре задокументована й у диких шимпанзе. Примітно, що в таких ситуаціях самці не стають на чийсь бік – вони захищають слабшого, навіть якщо нападник є їхнім найкращим другом. Мене часто спантеличувала така неупередженість, що дуже сильно відрізнялася від загальноприйнятої поведінки шимпанзе. Контрольна функція постає над соціальними упередженнями свого виконавця та спрямовується на те, що буде найкращим для спільноти.
Ми з Джессікою Флек продемонстрували, наскільки виграє від такої поведінки група, тимчасово вилучивши з неї самців, які виступають арбітрами. Унаслідок цього спільнота розірвалася по швах: агресія збільшилася, а улагоджених суперечок стало менше. Проте щойно ми повернули самців до групи, порядок відновився{38}. Але одне питання все одно залишається без відповіді: чому вони це роблять? Яку вони отримують від цього вигоду? Основна ідея полягає в тому, що високопоставлені самці отримують повагу та популярність, коли захищають слабких. Проте якщо для молодших самців ця стратегія має хоч якийсь сенс, то Фінеасові вона була непотрібна. Ближче до кінця свого життя цей шляхетний старий самець досяг уже занадто похилого віку та, схоже, став безамбітним. І все ж він ревниво спостерігав за всіма незгодами в групі. Його прагнення гармонії приносило переваги всім, крім, можливо, нього самого. Чи можуть шимпанзе бути більш щедрими, ніж вони мали б бути згідно з геноцентричними теоріями?
Допомагати
Дані про неупереджений арбітраж наводяться за книгами: Jessica Flack et al. (2005). De Waal (1992).
