Антону, але той махнув: можеш добити. Поки Буба пожадливо смоктав дим, Антон відкинув голову до заходу й насолоджувався промінням. Терезка зауважила, що він дивився на сонце, зовсім не кліпаючи. Антону як плазматикові з досвідом сонце більше не разило. Значить, недаремно кажуть, що «плазма» перетворює людські очі на орлині. Інакше звідки в неї, по життю короткозорого крота, взявся той гострий погляд, що виколював деталі, мов дорогоцінні камінці?
– То чому я так «їздила»? – спитала вона.
Буба підняв голову, мовби на слух визначав, звідки йде звук. Його очі нагадували риб’ячі.
– Ніхто сього не відає, – сказав Антон, зажурений і задивлений. – Це Загадка. Архе – се холодний вогонь… Ти це відчула, пра’? Зазвичай кажуть так: коли закрапуєшся, ти губиш нитку розповіді, а читати починаєш із того місця, яке першим покажеться на очі. Не сподобалося – шукаєш далі. Ви зрозуміли? – він покосився на Бубу, що з відкритим ротом у цілковитій нерухомості витріщався на Антона.
Терезка кивнула, хоча думала зовсім про своє.
– Якщо ви виділи, як виглядає «плазма», можемо погомоніти й про «Архе-8», – продовжив Антон і знову зміряв поглядом нерухомого Бубу.
Терезка наморщилася.
– Котресь із твоїх дзеркал вже цим займалося. Ноон, блін, крапочки… Такий завал, шо здохнути. Даремно час гаяти. Певне, тупенька я.
Антон задумався й посмикав бороду. Йому хотілось виправити враження від дзеркал. Йому хотілося (вона відчувала це) відновити в Терезці перше враження приємного і незазнайкуватого молодика, якому є що розказати.
– Ти давай усе поволі. По реченню, – піддалася Терезка. – Так, шоби я зрозуміла. Окі-докі?
Антон, ще поскубавши свою рослинність, розпочав із такого:
– Я зрозумів, що існує змова, – сказав він і на підтвердження кивнув підборіддям.
Терезка кивнула й собі: можливо. Буба втягнув кутиком рота слину, що стікала по підборіддю.
– Наступне. Я зрозумів, якого роду це змова. Я назвав її змовою команд. Схоже, ті, хто регулюють еволюцію, вирішили підкорити людину. Це, сказати би, змова самої еволюції проти людини. Бо, виявляється, все, що б людина не робила, вона робить по команді.
Терезка дала знак спинитися.
– Які ще, до біса, команди?
– Геометричні, – сказав Антон і насупив брови.
Терезчин регіт як обрізало. Сплило кілька назв: Лобачевський, «Сумнівання» (неопубл.). Риман, «Проникнення в неточковість» (неопубл.). Гаусс, «Введення в нелінійність» (неопубл.). Лжеевклід [16] і його «Антицентр». Теж неопубл. А ось черговий вар’ят, прошу познайомитися: Антон і його «Архе-8». Черговий неопубл.?
«Парафренік», – подумала Терезка й здригнулася. Парафреніки-анннігілісти, яких удосталь розплодилося на попелищі буму, були людьми небезпечними. У плані надцінних ідей вони дуже продуктивні, а їх спекуляції на ґрунті крапель і крапочок часто виявлялись заразними.
Вона піймала себе на тому, що її очі прижмурюються точно
Лжеевклід, він же Сантехнік – один зі львівських видців. Прославився завдяки своїй геометричній антидоктрині, зведеній у праці «Антицентр». Сантехнік був одним із перших видців, які не належали до «Клану Архе». Згідно з легендою, він написав «Антицентр» за одну ніч, одразу після свого першого в’юку. Отже, «Антицентр» став своєрідним маніфестом руху плазматиків. Апокрифічні варіанти «Антицентру» й досі ходять по руках у вигляді ксерокопій, їх переписують й уважно вивчають. Згідно з легендою, Сантехнік викалатав особливий сорт плазми «Albedo», який вкупі з освоєнням його брошури «Антицентр» дає поштовх до остаточного польоту у Велике Тощо. Кажуть, Сантехнік – єдиний зі всієї львівської тусівки плазматиків, хто остаточно пірнув у Тощо. Принаймні, більше його ніхто не видів.
Антицентр – його персональна синтаксична знахідка, свого роду катапульта для переміщення по світах Архе. Одне з ключових понять для розуміння механізму руху плазматиків. Також див: Велике Тощо. (за:
