либі.
– Так от. Насправді весь бум довкола «плазми» був майстерно організований командою людей, які називають себе «АРХЕ-8»…
– Ти, певне, маєш на увазі «КЛАН АРХЕ»?
– Та ні, то були просто перші видці. За браком досвіду все наплутали. Поки, врешті, жаба не вдавила, – Антон махнув рукою. – Насправді, ніякого Архе-8 і не існує, але є виразний процес, який очолюють певні особи. Річ у тім, що людство в образі окремих індивідів веде війну…
– Проти кого?!
– Проти геометрії, звісно. Евклід, Архімед, Декарт – це ж зрадники! Геометрія являлась їм, як Мефістофель Фаусту. Вона пропонувала співпрацю. Задурманила казковими перспективами подвійного бачення, геометричного й текучого. Космічний Симбіоз. Ці видці знали, що пропозиція подвійного, кристалічного й некристалічного бачення, – насправді підступ, однак вони знехтували цим фактом. Вони хотіли величі, вже і зараз, а геометрія вимагала надто високу ціну. Зате більшість із них легко платила той оброк. Античні товстолобики занапастили людство в обмін на пам’ять про себе. Усяке геометричне відкриття – це торжество окремого самолюбивого егоїста, якого геометрія підкупила незмірними багатствами душі. Розумієш?
– Красномовно. Але нашо? У сенсі, для чого геометрії підкупляти самолюбивих егоїстів? Якщо вона й так повсюди?
– Щоби живитися нашою увагою! Увага – її щоденний харч, її тіло й сила. Розумієш? Геометрія за природою – паразит. Раніше її так багато не було. Узагалі, було всюди чисто від неї. Але століття за століттям, через своїх глашатаїв геометрія впіймала всіх. Геометрія – це структура, схожа на вірус. Вона вмонтовується в людську свідомість, кристалізує її певним неприроднім чином. Так що ми починаємо некеровано сприймати світ як певну відчуттєву матрицю, як обмежений набір шаблонів сприйняття. А ми за це живимо її своєю увагою. Раніше, за часів Великих Геометричних Відкриттів, ці порції уваги були цілком поміркованими. Але вона не задовільнялася малим, та й ніколи не мала на меті задовільнитися. Геометрія розросталася. А що уваги при цьому потребувала щораз більше, то це нас виснажило настільки, що тепер ми геть охляли. Стали такими, якими й потрібні геометрії. Ледь живими й напівпритомними! Фактично, ми спимо на ходу! У нас вистачає уваги тільки на те, щоби слідувати за автоматизмами, запропонованими геометрією. Терезко, ми в полоні. І найбільша катастрофа в історії людства – це те, що ми навіть НЕ ЗАУВАЖУЄМО цього!
Антон робився пафосним, немов Господній глас:
– Геометрія обнагліла! Тепер вона навіть не криється. Вона щосекунди перед самісіньким носом, наче хизується тим, що ніхто більше не в силах її ігнорувати. Вона слабне тільки тоді, коли на неї агресивно не звертати уваги. Скажімо, коли довгий час не ідентифікувати коло як коло, а квадрат як квадрат, ти перестаєш знаходити їх серед того, що бачиш. Але людство програло геометрії…
– Шо, все аж так фатально?
– А шо, тобі відома хоч одна людина,
