ні з чим не порівнюваний прорив.
Це стається одночасно й незалежно в трьох кінцях Львова приблизно у дні сильних квітневих буревіїв, про які чимало писалось у пресі. Рецептуру плазми відновлено. Формується новий цикл «архе».
Ураховуючи досвід попередників, друга хвиля львівських плазматиків ставиться до споглядання «плазми» більш відчужено, що дозволяє втриматися від повного занурення у світ крапельних видінь.
Стає модним носити чисту піпетку та свіжу пачку гігієнічних серветок.
Несподіваної популярності здобуває свист-аванґард – маловідомий до цього вид акустичного мистецтва. З приходом «архе» свист, як і саме поняття звуку, кардинально переосмислюється, що призводить до справжнього культурного вибуху в середовищі львівсього under- та upperground’у.
На кілька тижнів масовим стає захоплення дахівницями [2], однак двійко нещасних випадків охолоджують цей запал. Наступний місяць іронічно названо «поземним»: для подальших офтальмологічних експериментів архемани починають віддавати перевагу відкритим місцям ближче до Землі.
Багато хто відмічає специфічний дух радикального ревізіонізму, притаманного людям, котрі спробували краплі. Переоцінці піддаються базові соціальні догми, самоспростовуються раніше незаперечні цінності спілкування.
Доба «архе» багата на різні ексцентричні нововведення. Завдяки поширенню «плазми», особливо сортів «Ехолалія» та «Неопубл», зазнає змін молодіжний балак. Найзаповзятіші плазматики повністю відмовляються від мови, якою вони спілкувались у «попередньому житті», натомість беруться вигадувати власні фонетичні системи. Балаки «архе» виказують вражаючу внутрішню схожість.
Вираз «видіти плазму» перестає різати слух незвичністю. Єдине слово, яке видці [3] зуміли підібрати до пережитого, – це назва емульсії. Вона виявилась останнім упізнаваним орієнтиром поміж звичайним баченням і видженням плазми.
Кінець травня ставить крапки хіба під знаками запитань:???
Терезка пригадувала ту ні на що не схожу весну. Ті осяяні атропіном зіниці, розширені від переповнюючої їх таємниці… Їх можна було стріти на кожному кроці, особливо в поглядах молоді. Перехожі сміливо дивилися одне одному у вічі. Не відводили поглядів, а вдивлялися глибше. Над містом відкрився отвір: наче у Бога, що спостерігав за нами, від здивування розширилася зіниця. Кожен, хто був уважним, глянув догори, у Teum Occuli, і зувидів Небуденне. Люди пізнали щось більше. «Архе міняє», – любили повторювати архемани. «Архе розсіює, архе збирає», – додавали вони.
Практично кожен, хто закрапувався хоч би раз, виносив зі своїх видінь тверде переконання: краплі готують людству НОВУ ДОБУ. Не ЧЕРГОВУ добу, а НОВУ. Щось реально радикальне, кардинальне, нелінійно-перпендикулярне! Амфотерне! Ноосферне! Усе віщувало зсув небачених масштабів. Сила крапель була такою,
Дахівниця-сейшн – нічне закрапування «плазми» на дахах будинків заради споглядання зоряної карти. Тісно пов’язане з феноменом upperground’у, концептуальні засади якого були спричандалені Зоряном Безкоровайним (сорт «Nameless»). (примітки за: А.М. Давихам, неопубл.).
Архе-акцептори, «ті, що виділи плазму»; візіонери. (примітки за: А.М. Давихам, неопубл.).
