вирішив звести Терезку з деяким обивателем, таким собі Петькою, на прізвисько Кварк.
Петя Кварк був задупленим крабоподібним довгов’язом, похуїстом і хамом у п’ятому коліні, істотою з немитим волоссям, банькатими очима і збитим підборіддям. Коли до нього зверталися першим, Петя підкреслено зосереджено курив зі спущеного рукава папіроску і вдивлявся за обрій, ігноруючи усіх довкола. Він вів ізольоване існування.
Періодично Кваркова задупленість вилуплювалась назовні в дуже неспокійні веселощі, і тоді було краще відійти на крок назад. У припадку жвавості ця істота нагадувала зачакловане опудало, що ріже краков’як (кварков’як?) серед залитого містичним сяйвом поля. До всирачки моторошно. І водночас весело.
Спілкування з Петьою для багатьох оберталося нежданим смисловим екстримом. Своїми потойбічними жартами він міг налякати до смерті.
Петя Кварк поводився так, наче володів усіма Істинами, доступними людині, і знав, що йому за це нічого не буде. Дивні манери й інопланетна пластика надавали таїнам, що були в розпорядженні його немитих клешень, особливого тремору. На Кваркових руках бракувало трьох пальців: кожна спроба закурити негайно перетворювалася на атракційний перформенс, що викликав болючий інтерес у школярів, які диміли поруч. Коли з покалічених рук падала запальничка або сигарета, Кварк заходився в реготі, хапався клешнями за боки й пускав слину.
Кварка вона зустріла під каштаном за школою.
За порадою Сашка Температура прогулювала урок хімії. Сонце стояло в зеніті, і все довкола маювало. Кварк одиноко стояв під каштаном і палив папіросу. У повітрі висіла причинність кіно. Терезка стала поруч, плечем до курця, і, не дивлячись на того, запалила й собі.
Прогледівши малу наскрізь, Кварк скашлянув. Терезка потупилась і збила з сигарети попіл.
– А чи відомо Вам, Глибокоуважаєма Добродійко, – нагнувся до неї Петя, тримаючись за кутик окулярів. – Чи відомо Вам, що сьогорічного Нобеля було вручено не кому іншому, як есто-оо-нцю?
Терезка сказала, що вперше про таке чує.
– А я чув від Сашка, Ви великий Ерудит і Спеціаліст від точних наук… – заманював монстр.
Терезка сказала, що подібні заяви Сашкові честі не роблять.
– Тоді я должен Вам сообщити, миленька моя, Огромнєйшую Тайну, – не розгубився Кварк. Він зиркнув на неї з-під окулярів і хижо заусміхався. Боже, оце так зуби! – Ви готові пірнуть зі мною до самих бєздн Метаматики?…
Терезка сказала, що завжди готова, бо ніколи ні на що не чекає.
– Цьогорічну Нобелівську премію, – артистично кривляючись і витягуючись, повідомив Петя, – було вручено есто-ОО-нському метаматикові. Бо есто-О-онець геометрично бездоганно показав, шо людина живе всередині нерухомої сфери-яйця з радіусом, равним відстані, на яку сягають витягнуті кінцівки людини. – Петя екзальтовано махав руками, окреслюючи межі яйцесфери. Він махав руками і крутився довкола,
