й довго не міг упізнати свого колишнього студента. Приглядався.
– Ви – Кривда? Але чому такий змарнілий? Що з вами? – схопився з канапи й підійшов до Антона. Взяв його за руку. – На вас страшне вбрання. Вам не дали роботи, так? О, це безглуздя нашої політики! Але чому ви не зайшли до мене? Я зміг би вас влаштувати у філії державної гімназії…
– Але ж бо все гаразд, – заспокоював Антін професора. – Я з дороги і тому… такий, – зніяковіло показав на костюм. – Пробачте за мій вигляд, але в мене невідкладна справа. Я просто з Шльонська…
Професор не дочув.
– Звідки?
– Із Шльонська, професоре, – уже усміхнувся Антін.
– Це справді? Як?
– Поїздом, пане професор.
– Та знаю, що не пішки, але… Ну, ходіть ближче.
Зайшли в кабінет професора. Мохнацький пересунув на столі папери і ще недовірливо дивився на Антона.
– Отже, їхав. А я й не думав. Сказати правду, не думав. Дивний хлопчисько. – Усмішка поглибила зморшки на обличчі.
Антін пригладжував пом’яті вилоги піджака, не знав, з чого почати. Мимоволі глянув крізь відчинені двері у спальню: на ліжку – зім’яте покривало й недбало відкинута подушечка, на краю тумбочки – книжка. І в спальні тихо…
– Розповідайте, чому мовчите! – пробудив професор Антона. – Дивіться на нього! Приїхав із Шльонська й мовчить!
Антін розказував докладно. Нестача грошей не дозволяла йому ґрунтовно ознайомитися з мовними особливостями етнічних груп Сілезії. Не мав можливості побувати в Нижній Сілезії, яка під німцями. Але все-таки дещо зібрав.
Професор узяв з рук Антона течку з матеріалами і, чухаючи вказівним пальцем чорну борідку, перегорнув дрібно списані картки.
– А мова де? – спитав. – Маю на увазі діалекти.
Мохнацький спідлоба зиркнув на Антона. В сірих Антонових очах побачив те, що завжди любив бачити у своїх студентів, – уперту думку. Кістляве заросле обличчя, зосереджений погляд сподобалися професорові.
– Ви зібрали виключно топонімічні матеріали, Кривдо. Це випадково чи з метою?
– Не можу сказати, щоб ставив перед собою якусь чітку мету. Але топоніміка мене зацікавила, і я…
– Пишіть дисертацію. Дослідження топонімічних назв… До речі, це дуже молода галузь науки. А ще до того топоніміка[9] Полаб’я. Ви мали б успіх.
– Для дисертації поки що нема умов.
– Матеріалів замало?
– Матеріалів вистачить. Ще й Траутман пообіцяв дещо прислати…
– Ви йому писали? Ого! Дивіться… Тоді у чому ж справа? Пишіть.
– Пане професоре… Я хотів порадитися з вами. Можливо, ви й не знаєте, Шльонськ жахливо германізують. І ось я думаю, що за допомогою цих матеріалів…
– Добродію, не хапайтеся відразу за політику, бо зав’язнете у фразах. Ви опрацьовуйте матеріал. Чого
Географічні назви певної території.
