каміння для вас, звісно, не становило жодних проблем. При вашій спритності рук ви могли б і не привішувати ослячий хвіст до фалдів фішерівського фраку. Але в іншому ви затьмарили самого себе.
Срібляста фігура в зеленому листі зволікала, точно загіпнотизована, хоча шлях до втечі був відкритий. Чоловік на дереві уважно дивиться на чоловічка внизу.
– О, так, – каже чоловік унизу, – я знаю все. Знаю, що ви не просто нав’язали всім цю пантоміму, але й зуміли витягти з неї подвійну користь. Спочатку ви мали намір вкрасти ці камені без зайвого галасу, аж тут один зі спільників сповістив вас про те, що вас вистежили і досвідчений детектив має сьогодні застати вас на місці злочину. Пересічний злодій подякував би за попередження і зник. Але ви – поет. Вам одразу ж спала на гадку дотепна думка сховати діаманти серед блиску бутафорських коштовностей. І ви вирішили, що якщо на вас буде справжній костюм Арлекіна, то поява поліціянта видасться цілком природною. Солідний детектив вийшов із поліційної дільниці в Путні, маючи намір спіймати вас, і сам потрапив у пастку, хитрішу за яку ще ніхто не вигадав. Коли відчинилися двері будинку, він увійшов і потрапив прямо на сцену, де розігрувалася різдвяна пантоміма і де Арлекін у танці міг його штовхати, бити ногами, п’ястуками і палицею, оглушити та приспати під дружний регіт найреспектабельніших жителів Путні. Так, краще за це вам ніколи нічого не вигадати. А зараз, до речі, ви можете віддати ці діаманти мені.
Зелена гілка, на якій гойдалася блискуча постать, шелестіла, немов від подиву, але голос продовжив:
– Я хочу, щоб ви їх віддали, Фламбо, і хочу, щоб ви облишили таке життя. У вас ще є молодість, і честь, і гумор, але при вашій професії їх не матимете. Можна триматися на одному і тому ж рівні добра, але нікому ніколи не вдавалося втриматися на одному рівні зла. Цей шлях веде під гору. Добра людина п’є і стає жорстокою. Правдива людина вбиває і потім має брехати. Багато я знав людей, котрі починали, як ви, благородними розбійниками, веселими грабіжниками багатих і закінчували в гидоті та бруді. Моріс Блюм починав як анархіст за переконаннями, батько бідноти, а скінчив брудним шпигуном і донощиком, котрого обидві сторони експлуатували та зневажали. Гаррі Берк, організатор руху «Гроші для всіх», щиро захопився своєю ідеєю – тепер він живе на утриманні напівголодної сестри і пропиває її останні гроші. Лорд Ембер спочатку опинився на дні в ролі мандрівного лицаря, тепер же найпідліші лондонські покидьки шантажують його, і він їм платить. А капітан Барійон, колись знаменитий джентльмен-апаш, помер у божевільні, схибнувшись від страху перед слідчими та скупниками краденого, котрі його зрадили та зацькували. Я знаю, що у вас за спиною вільний ліс, і він дуже привабливий, Фламбо. Знаю, що в одну мить ви можете зникнути там, як мавпа. Але колись ви станете старою сивою мавпою, Фламбо. Будете сидіти у вашому вільному лісі, і на душі у вас буде холод, і смерть ваша буде близька, і верхівки дерев будуть зовсім голими.
Нагорі було так само тихо. Здавалося, маленький чоловічок під деревом
