й справа. Кріс позадкував до дівчини й шепнув: «Пильнуй ось цей бік!» Уловивши сенс почутого, вона стала поруч свого рятівника – пильнувала, щоб не охопили з боків. Краєм ока Кріс побачив, що два інші волоцюги покинули вогнище й підбігають. Він діяв швидко.
Коли товстіший і старший противник був на відстані менш ніж ярд, Кріс зробив випад і луснув його лівою в підборіддя. Товстун похитнувся, вилаявся, ступив був уперед, але відразу ж відступив і став витирати підборіддя довгою ганчіркою, яку видобув із бозна-якого закутка свого дрантя. Стояв уже віддалік.
І враз дівчина зойкнула:
– У нього мій гаманець!
Кріс обернувся й побачив, що молодший волоцюга, відбігши на двадцять футів, єхидно вишкірився.
– Вкрав мій гаманець! – крикнула дівчина. – Вони ще минулого вечора на нього ласилися. А мені цей гаманець дуже потрібен! У ньому немає грошей.
Роздумуючи, що ж воно в тому гаманці, щоб аж так гірко за ним шкодувати, Кріс, однак, знайшов інше рішення – сягнув у свій клунок і, стоячи попереду дівчини, у світлі зірок забав-лявся револьвером тридцять восьмого калібру.
– Ану вийми гаманця!
Молодик завагався. Вже ось-ось крутнувся б і пустився навтікача, але його очі причарував пістолет. Так і не крутнувшись, він застиг на місці. Руки інстинктивно знялися вгору.
– Вийми!
Кріс не побоювався, що в кишені цього шмаркача є щось небезпечне. Знав, що в цих чотирьох уся зброя опинилася в поліції або в ломбарді.
– Він відкриває гаманця в кишені! – гукнула дівчина. – Я ж бачу!
– Кинь сюди гаманця!
Розкритий гаманець упав на землю. Кріс не встиг зупинити дівчину – метнулася, вхопила свою згубу й тривожно приглядалася до її вмісту.
Обізвався один із пари старших волоцюг:
– Ми не хотіли нашкодити, брате. Ми сказали: дайте спокій цій дівчині. Хіба ні, Джо? – Він обернувся до приятеля, щоб той підтвердив. – Я сказав: облиште цю дівчину, вона зі службового вагона.
Кріс зволікав. Домігся свого й… мав іще чотири банки з їжею…
Кріс і далі зволікав. Їх четверо проти нього одного, а той, що вкрав гаманця, молодик з обличчям, як у кроманьйонця, очевидно рветься до бійки.
Кріс вийняв зі свого клунка дві консервні банки – з вареною яловичиною та з печеною квасолею – і жбурнув їх волоцюгам на відчіпного.
– А тепер забирайтеся звідси! Забирайтеся, кажу! Не маєте шансів!
– Хто ти? Філер?[71]
– Не твоє діло. Йди собі. А якщо захочеш з’їсти це добро, то відійди на півмилі!
– Чи нема в тебе трохи стерна[72]?
– Щоб ви понапивалися? Пийте своє. Або ж паліть, як робили досі.
– Забирайся, телятко[73], – сказав у ритмі пісні один із бродяг, і всі четверо рушили вздовж залізничного полотна до залитого жовтим світлом Далласа.
II
Перехрещуючись,
В оригіналі «canned heat», тобто «консервований кайф». Паливо фірми «Стерно» використовували для приготування їжі, а за часів Сухого закону його пили люди, зокрема волоцюги, що не могли знайти чи не мали змоги придбати нелегальні алкогольні напої. «Стерно» виготовляли з денатурованого спирту, до складу якого входив також метанол, тож таке пиття могло стати фатальним.
В оригіналі «Git along, little doggie…» «Get Along, Little Dogies» («Ідіть собі, телята») – класична ковбойська балада. Її приспів – це понукування телят іти битим слідом. 1928 року її записав на грамплатівку Гаррі «Мак» (Мак-Клінток), а після нього – гурт «Беверлі-Гілл Білліз». Звукозапис цієї пісні зробило багато співаків у 1930-х роках.
