великого дому Ван-Ґроссі. Ґрейсі наважилася скористатися цією оказією й потайки принесла туди дитину, яка досі була під наглядом надійної нянечки. Акомпануючи на піаніно, Джордж пересвідчився, що ця дівчина не без таланту, й зосередився на своїй музичній партії. Ну, а Ґрейсі розривалася між своєю гаданою любов’ю до гри на арфі й цікавістю до маленького хлопчика, що бавився біля неї на підлозі. Той вирішив забратися на похилу боковину арфи, і Ґрейсі, потайки від Джорджа, послужливо нахилила на себе інструмент так, щоб було зручніше це зробити. Репетитор цього не зауважив і далі акомпанував, давав поради та докоряв, не здогадуючись, чому це почалася низка чудернацьких дисонансів. Дедалі дужче сердився, а тим часом хлопчик набирав усе більшої охоти до верхолазтва. Як і Ґрейсі. Відповідно, її дедалі менше цікавила музика. І ось арфа небезпечно перекосилась, аж майже накрила Ґрейсі, й та грала на ній так, як ніхто досі, ризиковано відхилившись назад.
Нарешті Джордж сказав, не відриваючи очей від своєї партитури й гадаючи, що Ґрейсі слухає:
– А тепер спробуємо виконати фінал із грандіозним крещендо арфи та піаніно.
У цю мить дійшло до гучної кульмінації, але зовсім іншої, ніж загадав репетитор. Обернувшись, він побачив арфу, Ґрейсі та дитину, що лежали на підлозі. Підбираючи всіх трьох одне за одним, Джордж безперестанку картав Ґрейсі й дійшов до того, що закинув їй байдужість до серйозної музики. Дівчина ж думала тільки про те, чи не зашкодило хлопчикові падіння. Зрештою Джордж звернувся до неї в різкому тоні, із заклинанням, яке, на його думку, мало б зганьбити кожного, хто старанно вчиться музики:
– Подивіться, що ви зробили з Бахом.
Помацавши вологий підгузок на хлопчику, Ґрейсі відказала:
– Це він зробив, а не я.
Наступного ранку Джордж, повний сумнівів, усе похитував головою, розпочавши гру в гольф учотирьох – з двома сестрами й Діком, відданим Ґейбрієллі. На жаль, його завдання ускладнило те, що в гольфі Ґрейсі тямила не більш, як у хрещенні суден. Рекламний агент задумав зібрати весь гурт докупи й вирішити проблему з дитиною, однак на заваді стояли дві особливі замашки гравців. Ґейбрієлла і Дік провадили інтимну гру удвох і сходили в заглибини з піском, а старша сестра незмінно опинялася в іншій заглибині, далеко позаду, і Джордж мусив гасати між ними, наче зв’язковий між двома траншеями, щоб якось підтримувати єдність учасників гри. Не те що Ґрейсі аж так невправно била ключкою по м’ячі. Річ у тім, що кремезний носій причандалів для гольфу, якого вона найняла, носив у великій сумці – її ж таки знахідці – маленького хлопчика. Ця дитина весь час поглинала увагу Ґрейсі. Наскільки міг зрозуміти Джордж, виголосивши пристрасне й клятвене відречення від Ґрейсі, вона навчала хлопчика рахувати її очки. Тільки завдяки згаданій вище схильності двох юних закоханих усамітнюватися серед дюн йому вдалося-таки зібрати їх усіх докупи й більш-менш розсудливо поговорити про те, які плани на майбутнє дитини можна було б накреслити. Можливо,
