гонгом.
III
Хлопчик сів у машину, й Білл, оторопілий від крутого повороту подій, розвернувся й поїхав до міста.
– Цей тип, звичайно ж, боягуз, – вдоволено зауважив хлопчик— Так, – згодився Білл, майже автоматично. Поверталися й давали себе знати професійні звички. – Хотів би я знати, що ти тут робиш.
– Я просто виїхав на прогулянку, – недбало відповів хлопчик. – Невже ти не можеш прогулятися вдень? – Я скористався вашою поїздкою. Вирішив перехитрувати вас. Весь цей час, що ми були в дорозі, я тримав пістолета так близько до вашої спини…
– Ой, припини це, припини, – перебив невдячний лікар. – Мені не подобається така мова.
– Гаразд. Але ані словом не проговоріться батькам, чуєте? Бо інакше скажу, кого я побачив… Джигуна, що відбивав жінку в здорованя, поки той був у Ден… у Хула-хулі.[54] Як цю новину сприйме закохана дівчина? Та, що ви покинули на веранді?
– Яка ще закохана?
Білл укотре оторопів, але цього разу не дуже. Вже призвичаювався до потрясінь.
– Не думайте, що я не помітив, як вона востаннє озирнулася й подивилася вам услід. Ото приємно їй буде почути про…
– Ти сам не знаєш, що кажеш, – ствердив Білл. – Не зможеш зрозуміти цю ситуацію, аж поки я не поясню тобі кожну її подробицю.
– Тоді пояснюйте тій дівчині.
Добряче поміркувавши, лікар вирішив, що не стане їй пояснювати. Цілком певно, що не можна дозволити собі таке. Натомість можна було б принаймні порозумітися з цим невиправним хлопцем.
– Зразу ж і почну науку, – оголосив Білл. – По-перше, розумію тебе й підтримую – до певної міри. Звичайно, краще бути бійцем, ніж одним із цих слабаків, вихованих у великій любові до самих себе. І ти можеш вибрати своє діло. Є боротьба за зло й за добро. Є багато чого, за що треба боротися: за свою віру, честь, родину й… Маю на увазі, ти згодом пересвідчишся, що є безліч речей на світі, й тобі доведеться вирішувати, чи варто за них боротися. Наразі ж обмежуйся захистом. Ось цей кримінальний випадок тебе не стосується, не варто про нього й думати. Маєш бути таким самим, як люди старшого віку, і викинути його з голови…
З кожною хвилиною Білл упевнювався, що сам не знає, про що веде мову. Крадькома глянув на хлопчика. Хотів перевірити, чи він це зауважив.
Але хлопчик дрімав – уже кілька хвилин.
IV
Займалася ранішня зоря, коли Білл звернув на ґрунтову дорогу. На межі маєтку місіс Брікстер він розбудив свого рятівника.
– Ми на місці. Покладаємо надію на Бога, що вдома не зауважили, що ти вийшов. Спробую запровадити тебе так, щоб ніхто цього не побачив.
Млявий після нічних операцій, майбутній кримінальник здивовано подивився на Білла.
– Прокинься! – нетерпляче сказав Білл. – Уже, вважай, розвиднілося.
– І що тоді робитимете?
– Припускаю,
Хула-хула – гавайський народний жіночий танець, характерний ритмічним погойдуванням стегон, еротичними та пантомімічними рухами рук.
