зрозуміла, що ось-ось настане черга шафи. Вона відчула, як мороз пробігає її тілом. Що робити? Єдине рішення, яке вона бачила, – протиснутися якомога далі за одяг. Їй поталанило: вона забралася у відділ із довгими пальтами й обережно протиснулася між ними в надії, що ніхто не помітить щиколоток, які стирчали з-над взуття.
На те, щоб оглянути шафу, знадобиться деякий час. Вона вдихнула затхлий запах засобу від молі й щиро сподівалася, що в темряві навколо неї не повзали ніякі комахи. Так само Еріка плекала надію, що будинком походжав не вбивця Алекс, який зараз стояв від неї на відстані простягнутої руки. «Але кому ще знадобилося б проникнути в цей будинок?» – подумала вона, хоча сама теж не мала жодного письмового дозволу сюди заходити.
Дверцята шафи відчинилися, і Еріка відчула струмінь свіжого повітря, який приємно торкнувся її шкіри. Вона затамувала подих.
Здавалося, шафа не приховувала якихось таємниць або цінностей, тож дверцята майже відразу знову зачинилися. Такий самий обшук очікував і другу шафу, і вже незабаром Еріка почула, як кроки поступово віддалялися й знову наближалися до вхідних дверей. Щойно почувши, як незнайомець вийшов із будинку, вона наважилася вилізти з шафи. Як же прекрасно дихати й не рахувати кожен вдих-видих.
Кімната мала такий самий вигляд, як і тоді, коли Еріка увійшла до неї. Як-не-як відвідувач виявився обережним у своїх пошуках і залишив усе в ідеальному стані. Еріка була майже переконана, що до будинку заходив не крадій. Вона підійшла ближче до шафи, у якій ховалася. Коли вона притулилася до задньої стінки, то відчула щось тверде. Еріка посунула одяг, що висів спереду, і за ним побачила велике полотно. Вона обережно взяла в руки картину й розвернула її. Яка невимовна краса!.. Навіть Еріка розуміла, що її намалював талановитий митець. На картині зображено оголену Александру, яка лежала на боці, поклавши голову на руку. Митець використав лише теплі кольори, які надавали обличчю Алекс спокою. Вона не розуміла, чому таку гарну картину заховано в шафі. Здавалося, Александра не соромилася показувати себе. Вона була так само досконалою, як і картина. Еріка не могла позбутися відчуття, що в ній є щось знайоме. Щось таке, що вона вже споглядала раніше. Вона знала, що ніколи не бачила саме цю картину, тож це було щось інше. У нижньому правому кутку не було підпису, а коли Еріка повернула картину, то побачила лише цифри «1999». Імовірно, рік написання. Вона обережно поклала картину на місце й зачинила дверцята.
Еріка знову окинула поглядом кімнату. Складно пояснити, але в спальні чогось бракувало, однак вона ніяк не могла зрозуміти, чого саме. Можливо, їй потім вдасться згадати. Тепер Еріка не наважувалася ні на хвилину залишатися в будинку. Вона вийшла й поклала ключ на місце. Заспокоїлася лише тоді, як сіла в автомобіль і завела двигун. Задосить емоцій на один вечір. Витриманий коньяк прожене неспокій. Як у біса їй спало на думку поїхати до будинку Алекс? За власну придуркуватість їй хотілося вдарити себе по лобі.
Коли вона
