поставила бокал із вином на стіл так різко, що його скляна ніжка відбилася. Вона почувалася надто невгамовною, щоби сидіти на місці, і ніяк не могла заспокоїтися. Не було сенсу вдавати, що смерть Алекс не зачепила її до глибини душі. Та щонайсильніше її вразив той образ Алекс, який вимальовувався завдяки її сім’ї та друзям. Він зовсім не відповідав тій Алекс, яку знала вона. Навіть якщо люди змінюються з дитинства до дорослого віку, то залишається ядро особистості, непідвладне часу. Та Алекс, яку вони їй описали, була для неї чужинкою.
Вона підвелася й накинула на плечі пальто. Ключі від автомобіля лежали в кишені, і вже в останню мить вона схопила ліхтарик і поклала його в іншу кишеню свого пальта.
У фіолетовому світлі вуличних ліхтарів будинок на вершині пагорба здавався покинутим і самотнім. Еріка припаркувала автомобіль на стоянці за школою, бо не хотіла, аби бодай хтось побачив, що вона зайшла в будинок.
Вона обережно пробиралася крізь кущі до веранди й сподівалася, що старі звички досі працюють, тож підняла придверний килимок – там лежав запасний ключ від будинку, захований на тому самому місці, де й двадцять п’ять років тому. Двері трохи заскрипіли, коли вона їх відчинила, і Еріка плекала надію, що ніхто із сусідів не почув цей звук.
Заходити в темний будинок було моторошно. Через боязнь темряви їй стало важко дихати, і вона змусила себе зробити кілька глибоких вдихів, аби заспокоїтися. На щастя, Еріка згадала про ліхтарик, що лежав у кишені пальта, і молилася, аби батарейки не вийшли з ладу. Їй пощастило: уже за мить сяйво ліхтарика її дещо заспокоїло.
Еріка обережно освітила ліхтариком вітальню на першому поверсі. Вона досі не знала, що саме шукає в будинку, однак сподівалася, що ніхто із сусідів або перехожих не помітить світла й не зателефонує в поліцію.
Кімната гарна та простора. Замість меблів коричнево-помаранчевого кольору, які Еріка пам’ятала ще з дитинства, тут тепер стояли світлі меблі з берези в скандинавському стилі. Вона розуміла, що саме Алекс додала свою пайку до інтер’єру будинку. Усе було в ідеальному стані, тому здавалося, що в будинку ніхто не жив: жодної вм’ятини на дивані або ж розгорнутої газети на журнальному столику. Вона не бачила нічого, на що хотілося б подивитися ближче.
Еріка пам’ятала, що велика й містка кухня розташована потойбіч вітальні. Навіть у ній панувала ідеальна чистота, яку порушувала хіба що самотня чашка кави, що стояла на мийці. Еріка знову повернулася у вітальню й невдовзі піднялася сходами на другий поверх. Вона відразу ж повернула праворуч від сходів і зайшла в простору спальню. Еріка пам’ятала, що ця кімната колись була спальнею батьків Алекс, але тепер, очевидно, перетворилася на спальню Алекс і Генріка. Навіть ця кімната була облаштована зі смаком, однак мала екзотичний вигляд, який створювали оббивка шоколадного та яскраво-червоного кольорів і дерев’яна маска в африканському стилі, що висіла на стіні. Кімната була місткою й мала високу стелю, що підкреслювало красу й вишуканість
