організацій – єдиною Спілкою письменників СРСР, у якій українській літературі відводилася роль провінційної філії.
У драматургії творчість М. Куліша є явищем унікальним і синтетичним, вона окреслює становлення українського модерного стилю. Історичні умови фатально перешкодили визнанню й утвердженню письменника у ролі «законодавця» в цій галузі, через те й дальший розвиток української драми пішов іншим шляхом: до класових псевдоцінностей і нівелювання національних пріоритетів. Гуманістичні вартості були підмінені в ній класовим Абсолютом, а високі гуманістичні ідеали – соціальним стандартом. Водночас залишається цілісна й довершена драматургічна система фундатора нового українського театру Миколи Куліша, вона повертається в українське культурне життя не лише окремими творами, а в усьому своєму креативному огромі, і від її прочитання сьогодні залежить дальший розвиток не лише театру, а й усе культурне прямування України.
Творчість Миколи Куліша після його насильницької смерті в концтаборах була на довгі десятиліття вилучена з культурного процесу, стала однією з найчорніших «білих плям» в українській літературі. Та історія має свої закони.
…Час невблаганний. Без сліду тонуть у ньому дрібниці й метушня, згасає шум і галас. Безліч великих і малих подій даленіють, проходять нескінченною низкою зайняті своїми справами люди, і на сцені лишаються тільки могутні постаті великих. Вони і творять культуру народу, промовляючи своє слово у драмі історії, режисером якої є вічність…
97
П’єса на чотири дії
Дійові люди
незаможні:
Смик Сергій, голова сільради
Панько, секретар
Копистка
Мусій
Параска, його жінка
Стоножка Іван
Ганна, його жінка
Вася, його син
Дід Юхим, 105 років
багатії:
Гиря Гнат
Лизя, його дочка
Годований
Дід з ціпком
Черниці з монастиря
Ларивон, глухонімий
Гирин наймит і сторож при церкві
Орина, старчиха
Дія перша
Запалила Ганна у печі. Стала, схилилась на комин, сумує:
– Отакого наробили, що й варити нічого. Слобо́да!..
А на лаві край віконця син Вася вчив грамоти сусіду Мусія Копистку:
– Та не так, дядю Мусію, не так. Не о-си-а, а о-с-а, оса… Протягом треба – ооссаа… Копистка. Ооссиа…
Ганна. Та киньте своє читання! В печінках уже сидить. Чуєте, чи вже
