І тобі, мамашо!
Вася. I вам, мамо, вчитися треба, а не гарчати на мене раз у раз.
Копистка (аж плеснув у долоні). Трах-тара-рах, резолюцію прийнято!
Ганна. Ой лишечко! Так от що слобода наробила! Вже я гарчу, вже я собака…
Вася. Та не собака, мамо!..
Ганна. А все через книжки оці, через книжки!.. (Кинулась до книжок.)
Копистка. Тр-р! (Заступив їй дорогу.)
Вася. Втечу до Червоної армії. Там лучче буде…
Ганна. Тю на тебе!.. Дурний… Я ж тобі добра бажаю, як рідная неня, а ти… (Одійшла.)
Вася. Їй-бо, втечу!
Ганна. Схаменись! Та хіба оті книжки мені вадять! Тобі, Васю!.. Подивись, як ти змарнів, Васю!
Копистка. Ну тебе к лихій матері, мамашо, не заважай нам! Учи, Васько, та вчи уголос, щоб і вона чула, і всі щоб чули!.. Хай сміються! Осиа!..
Рип у хату – дві черниці.
Копистка (аж тюкнув). Тю! Диви – темна сила прилізла.
Ганна (на Копистку). Тю на тебе! Здурів?
Черниці, мов не чули, низенько вклонились, перехрестились.
Одна (загугнявила). Жертвуйте, православні, на построєнія Божої церкви, якщо ласка ваша…
Друга (приспівувала). І не оставить вас Господь та Пресвята Богородиця за жертву вашу.
Ганна (зашарілася, розгубилася). Пожертвувала б, сестриці, коли ж ані пилинки борошна… Хіба, пождіть, я рушничок вам вийму на церкву. Вишитий. (Одчинила скриню. Шукає.)
Копистка (скоса на черниць). Колядуєте, дівчата?
Черниці ні в тих ні в сих. Зашморгали носиками.
І хіба ото вас ще не розігнали?
Перша (зчулася). Розігнали, благодії наші, розігнали…
Друга (вже приспівувала). А в церкву Божую коней поставили.
Ганна (рушник затремтів у руках). Ой, Матінко Божа! У церкву – коней?
Черниці (так і посипали). Правду знайте, православні!..
– Прийшла комуна, вигнала нас з обителі нашої дівочої, а в церкву коней…
– І хреста з церкви знято…
– Уночі зняли…
Копистка (цигарка не скручується). Та де, ви кажете? В якому монастирі?
Черниці. У Благовіщенському, благодію, може, знаєте…
Копистка. Це той, що коло зеленого броду?
Черниці. Істинно, благодію, – коло броду.
Копистка (цигарка скрутилася). Так… Ловко ж ви брешете, дівчата!
Черниці (оченятками блик-блик). Істинно, православні, істинно так! Нам гріх неправду казати…
Копистка (до Ганни, до Васі). От же брешуть, аж курява встає! Я ж там був оце… в понеділок чи в неділю, коли б не збрехати. Авжеж, у неділю! Що розігнали монашок, то таки розігнали. Тільки не коней, а дітей туди навели, отих сиріток воєнних і всяких… (Повернувся до черниць.) Та й брешете ж ви!.. Ти диви – їх уже нема!
