Ось воно! Впіймав! Провокація… От ти, мамашо, не вірила, а воно виходить на моє. (Загнув пальця.) Попи – раз. (Загнув другого, третього.) Дяки – два. Монахи – три. Пани – чотири.
Ганна. Ну?
Копистка. Монашки – п’ять. Вся ця наволоч робить нам провокацію… От що, синок: тут щось неспроста… Катай за монашками!
Вася. Як – за монашками? Чого?
Копистка. За монашками, на вивідки… До кого зайдуть, що казатимуть, – про все вивідай, синок…
Ганна. І навіщо це? Не ходи!
Копистка. Ша! Чула, що монашки казали? Чула?
Ганна. Ну й що такого вони сказали?
Копистка. От тобі й на! Ну й дурна ж ти!.. Слухай ще раз! Монашки збрехали?
Ганна. Одчепися!
Копистка. Ні, ти скажи – збрехали?
Ганна. Ну, може, й збрехали.
Копистка. Сказали, що комуна в церкву коней поставила?
Ганна. Сказали.
Копистка. А ти їм рушника за це дала?
Ганна (вже од печі). Не монашкам дала, а Богові в прийом!
Копистка. Не Богові, а провокації!.. Біжи, синок, та наглянь, де вони спиняться, у кого ночуватимуть… Катай!..
Побіг Вася. Копистка, закуривши, до Ганни:
– От моя жінка цього б не зробила.
Ганну зачепило.
Ганна. Годі хвалитися! Може, й зробила б…
Копистка. Бив би!..
Тут з печі дід Юхим ізліз. Кахи, кахи – сплюнув у черепок:
– І добре зробив би, бо жінка, сину, – як коса: не поклеплеш – не покосиш…
Копистка. От бач! Трах-тара-рах! Резолюцію прийнято… Чули, діду, провокацію?
Дід Юхим Та я оце закуняв був трошки… Приснилось, немовби я знов у солдатах, на Шипці. А їсти, а курити – як оце, приміром, тепер, да… Коли бачу – наш ротний цигарку курить… Побачив мене та…
Копистка. Закуріть, діду Юхиме!
Дід Юхим (допався до кисета). Радий старатися… Побачив та як крикне: «Здоров був, молодець!» Я так і скочив. Дивлюсь, аж це ти…
Ганна. А вже мені оце куріння ввірилось! Тож вікон не видно!
Дід Юхим Кури його, прокляте зілля, воно Богові не вклонилося. Кажуть же люди, якщо не брешуть, що колись Бог та святий Петро прийшли на землю…
Копистка. Тут ось монашки такої розказали, що… От якби дізнатися, коли вони прийшли?
Дід Юхим Хто?
Копистка. Монашки…
Дід Юхим Та не монашки, а Бог з Петром!.. Ішли степом. То всі трави й квіти вклонилися їм низенько, один тютюн не вклонився…
Копистка (до Ганни). Ти не бачила їх вчора?
Ганна мовчить.
Дід Юхим Кого? Бога й Петра?
Копистка. Та монашок.
Дід Юхим Та я тобі не про монашок, а про Бога та Петра! Слухай! Один тютюн не вклонився. Тоді сказав Бог: «Будеш ти, тютюне, однині проклятий, і
