Як це ревком?..
Копистка. А так, що Совєта у нас нема. Нема, бо повмирали або неспособні лежать. Гиря до власті свої руці простяга? Простяга, через Панька простяга, бо Панько йому продався… Я оце про все подумав, про всю їхню політику… А ти, Василю, грамотний, пишеш так аж-аж, і хлопець – єрой революції. Сідай за секретаря.
Вася. Та я не вмію, щоб по-писарському. Не вчився.
Копистка. На біса по-писарському! Пиши по-нашому. (Дістав із шафки паперу, перо, чорнило, тиче Васі.) Пиши: «Як у нашій слобідці комнезами вимерли, Совєта нема, а контра висунула голову, сичить гадюкою, от-от укусить, то постановили…»
Вася. Та не можу я, щоб за секретаря! От право, не можу!
Копистка. Та ти ж уже писав раз! Сідай. (Посадив Васю, умочив йому перо.) Я буду проказувати, а ти пиши! Одно знай пиши, а тоді підпишемо… удвох… Ну, слухай! Пиши: «Призначення ревкому». Написав? Тепер пиши: «Постановили…»
Вася. Щось не так, дядьку Мусію. Треба перш – слухали.
Копистка. Та кого ти будеш слухати, як нікого нема! Кажу я – повмирали або неспособні лежать…
Близько грізно підступив до вікон гомін. Уже стало чути тупотняву.
Та що його довго балакати! Пиши: «Постановили призначити на ревком, поки повернеться з города Серьога, на предсідателя Мусія Копистку, а на секретаря – товариша Стоножкина Василя…» Пиши, синок! Трах-тара-рах – резолюцію прийнято! Шабаш… А тепер – треба покурити, бо хто його зна, що там буде…
Хтось одкинув двері навстіж. Гунув натовп. Попереду ввійшов Годований. За ним дід з ціпком:
– Ведіть їх сюди! Зараз судитимемо!..
Увели Орину й Ларивона, зв’язаного й спутаного. Увійшов Гиря. Набилося людей.
Годований. Де предсідатель?
Копистка. Щось трапилось?
Годований. Я питаю, де предсідатель? Де ваша власть?
Копистка. Щось трапилось, питаю?
Дід з ціпком. Людоїдів привели, щоб ти знав!.. Хіба не бачиш?
Годований. Ми, народ, питаємо, – де предсідатель?
Копистка. Хіба не знаєш – у повіт поїхав! Годований. Граждани люди! Уже місяць, як нема предсідателя! Чи не пора нам спитати: а чому його так довго нема?
Злий голос. Утік!
Годований. Сутая правда! Утік! Забрав золото, народне добро і втік. (До Копистки.) Виходить – утекла ваша власть? Виходить – власті нема? (До натовпу.) Граждани люди! Власть утекла, Совєта нема – мабуть, самі судитимемо?
Злий голос. Авжеж, самі!
Гомін. Самі!
– Починайте!
Копистка. Ша трошки, ша! Бо є ревком…
Годований. Ревком? Де він? Хто?
Копистка. Тутечки він, ось!.. Я предсідатель, а оцей парнишка, товариш Стоножкин, – секретар. Протокол є. Вам чого требується?
Годований. Та хто вас обрав? Де ви взялися?
Копистка. Тут і не требується обирати. Тут так: об’явився – й шабаш. Аби тільки
