Юхима!
Смик. Впиши! (Взявши у Васі протокола, згорнув його.) Було і є дев’яносто сім!
Копистка (на сторону Гирі та Годованого). Оце вам резолюція!
Тут дід з ціпком як не вчепиться в діда Юхима:
– А на тім світі?.. На тім світі що тобі скажуть за хрест та за чашу? Куди тебе за них посадять, га?..
Дід Юхим Куди б не посадили, аби тільки не з тобою! Так і Богові скажу: хоч і в пекло, тільки не з тобою!.. (Одійшов геть, суворий, спокійний.)
Дід з ціпком (заверещав услід йому). А ти думав, у рай?.. У пекло попадеш, щоб ти знав! У пекло!
Дід Юхим (обернувся, подивився на всіх). Солдат пекла не боїться!..
Гиря. Годі незгоди, граждани! Не треба ні бою, ні крові, бо вже й так земля наша вся в сукровищах… Краще попросимо товаришів, а наших сусід і братів… Навколішки станьмо… (Простягруки.) Благаємо вас, Серього й Мусію, і вас, діду Юхиме, ви ж найстаріша в слобідці нашій людина… благаємо – поставте чашу і хрест, покладіть на Божий трон!.. Не знущайтеся!..
Монашки (як тіні, вклонилися). Молимо вас, православні… Благащим просимо словом…
Вклонилися і ті, що поруч стояли. Ще вищою визначилась на задньому плані понура і грізна постать глухонімого.
Смик. А ти, Гнате, не знущайся з темного люду! Кого дуриш? Кому очі замазуєш?
Гиря. Сам же ти колись до церкви ходив, на криласі навіть співав, і люди тебе за це поважали. Коли тепер не віриш, то не заважай другому, не заступай стежки до Бога…
Смик. Був і я темним, та, спасибі революції, прозрів… Побачив, що віра – темниця, а попи – то є сторожа… От і кажу…
Гиря. Благаємо, покладіть святиню, бо їй же, сердешній, болить у немитих, може, і грішних руках… Вона ж батьківськими й нашими молитвами вкрита, вона слізьми нашими полита… (Упав навколішки і заспівав: «Взбраннєй воєводє, побєдительная».)
До його пристали черниці.
Злий голос. Не знущайся, собако! Люди ж тебе просять, не звірі!..
Гиря. Благаю!
Гомін. Хліб заграбували…
– Худобу забрали…
– Овець, вороного коня…
– Качок, гусей, рядна, а тепер і святиню беруть…
– Та що ж це робиться?
Смик. Як треба було царям воюватися, то з церков золото брали і дзвони, а як ми за шматок хліба воюємо, за свою власть, то вже й гріх? Граждане! Прошу вас циркулярно розійтися!.. (До комісії.) Ходімо!
Взявся йти, за ним рушила була комісія. Коли тут злий, аж дикий голос:
– Люди добрі, заступіть святиню!.. Рятуйте! Рятуйте, хто в Господа Бога вірує!..
Гиря підштовхнув Ларивона. Глухонімий вийшов, нахиливши голову, навперейми комісії. Вишкірив зуби. Грізно мугикнув. Раптом одним рухом вирвав у Копистки церковні речі, плечем одкинув Смика і ще когось. Од черевного дикого його ревіння шугнули, розступились усі.
