тебе, зозулько, увесь той інцидент і случився. Прибігла отак: гари, гари… Їдуть! А хто їде – не добереш…
Параска. Що? Через мене, кажеш?.. Подивись, Мусію, мені у вічі!..
Копистка. Подивись ти мені у вічі!..
І дивились одне одному в вічі, аж поки Копистка не одвів своїх.
Ну годі, бо хіба жінку передивишся!..
Параска… Моя правда, Мусію!
Копистка. Годі!..
Параска. І побачиш, як не на моє вийде! Отак і вб’ють тебе, отак через цигарку не вбачиш, де й смерть на тебе візьметься…
Копистка. Та кажи, що в церкві?
Параска. Ага! Тепер кажи… Слухай, Мусію! Вони ось-ось прийдуть з церкви сюди… вбивати…
Копистка. Хто?
Вася. Кого?
Параска. Орину, Ларивона і нас!
Копистка. Та кажи товком!
Параска. Слухай! Орина і Ларивон (він живе у неї) прийшли до церкви. Гиря ж ото роздавав по ложці варений ячмінь людям, і Лизька була, і знаєш ще хто? Панько! Прибрався, одягся, миску з ячменем за Лизькою носить. Ще й свічечку. А Лизька роздає. Побачив мене і, як пес той, щулився і свічечку ту не зна, де подіти… Га, Мусію? Наш секретар!..
Копистка. Та мать його!.. Кажи далі!
Параска. Отож Гиря не дав Орині ячменю, каже: «Піди та перш помолись, у батюшки посповідайся». А вона вже несповна розуму, пішла, ще й Ларивона потягла. А на сповіді й каже: дітей з Ларивоном поїла…
Копистка (аж похитнувся). Та що ти кажеш, Параско?..
Параска. Піп про це Гирі, Гиря людям… Задзвонили в дзвони, позбігалися, Ларивона пов’язали… До розправи, кричать, повбивати їх треба!.. Чую, й на тебе похвалки гонять… Кажуть: Смик утік, Совіта нема – саме слушний час… Та я з церкви та городами, городами сюди… Тікаймо, Мусію, бо вб’ють!
Копистка. Ти ось що, Параско!.. Ти…
Параска. Тікаймо, кажу! Чого ще сидіти отут! Щоб на шматки розірвали?.. Якби ти чув, що вони казали!.. Сюди прийдуть, казали… Тікаймо! Отак городами повз стару греблю, щоб не побачили…
Копистка. Ша, Парасю, ша!.. Ти ось що, кажу, біжи зараз та скликай…
Параска. Кого?
Копистка. Наших!.. Усіх, хто живий ще зостався.
Параска. Вже ж їх не докличешся, дурний ти!..
Копистка. Дев’яносто сім…
Параска. Було та загуло! Сьогодні вночі не спалося, дак я всім число склала. Половина слободи людей вимерло, а наша голота перед усіх в ямки попадала…
Копистка. А Кондратій Хурса, Клименко Захар, Барило один і другий, Сирота Юхим, Золото Мойша?..
Параска. Та вони вже такі, що й ніг, либонь, не потягнуть…
Копистка. Клименко Захар, завчора бачились, ось тут сидів… Та й Сергій казав, як їхав: гляди ж, стережи, Мусію, казав…
Параска. Стережи! Кого?.. Що?.. Оцю порожню халупу?
Копистка. Совіцьку власть, дурна на тобі голова!..
Параска. На тобі! Бо як поприходять
