превеликою охотою. Але за одної умови.
– Ой дядечку! – радо вигукнула я. – Так і знала, що ви мені не відмовите! Я ж не маю нікого, хто міг би мені зарадити.
– Я допоможу тобі, але за одної умови, – наголосив дядько.
– Але ж ви, дядечку, не поставите такої умови, яка… на яку…
Він нахмурився, але одразу ж полагіднішав, подивився на мене іронічно (ні, він таки пречудовий) і мовив:
– Слухай, мала. Невже ти думаєш, що я – я! – мушу вдаватися до таких засобів, аби здобути жінку?
Я почервоніла, а він додав:
– Здається, я передчасно підкинув тобі комплімента щодо твого розуму.
– Даруйте, дядечку, але ви не так мене зрозуміли.
– Ну гаразд, годі про це. Вислухай уважно, що я тобі скажу. Я охоче візьму цю справу на себе. Але тільки в тому разі, якщо ти пообіцяєш беззастережно слухатися моїх настанов. Ти нічого не робитимеш на власний розсуд. Анічогісінько. Я вірю в твої здібності, але тут потрібна найдосконаліша майстерність, бо один хибний крок може зруйнувати геть усе. Розумієш?
– Розумію, – недовго думаючи, відказала я.
– І обіцяєш, що будеш точно виконувати всі мої настанови?
– Авжеж, залюбки.
– От і добре. Так ось, насамперед я хочу сказати тобі, що я про все це думаю. По-моєму, справа ця нелегка. Найімовірніше, що та жінка й справді має шлюб з твоїм чоловіком. Якісь винятково важливі причини змусили її розшукати Яцека. Ота згадка про почуття, що нібито спонукали її до цього, не викликає в мене довіри. Жодна жінка, яка не бачила чоловіка декілька років, не згадає отак раптом, що вона його кохає.
– Так.
– Отже, я ладен вбачати тут спробу шантажу.
– Воно таки скидається на те.
– Справа дуже серйозна. Ти сама проведеш чоловіка на вокзал і пильнуватимеш, чи не шукатиме він очима тієї жінки. Якщо вони і їдуть разом, то напевне будуть вельми обережні. Можливо навіть, що візьмуть квитки в різні вагони.
Я занепокоїлась.
– То ви, дядечку, вважаєте, що Яцек хоче втекти разом з нею?
– Нічого я не вважаю, – знизав він плечима. – А припускаю і таку можливість.
– Це було б жахливо. А що ж мені тоді робити?
– Треба вдатися до якихось хитрощів, аби затримати Яцека. Наприклад, зроби так, щоб він не зміг зайти до вагона. Розумієш, мала?
– Але яким чином?
– Яка ти ще недосвідчена! – засміявся дядько. – Це ж зовсім не важко. Вдай, ніби зомліла. Тоді йому доведеться клопотатися коло тебе, і він залишиться. А ми вигадаємо час, аби придумати щось інше. Я в свою чергу спробую розшукати ту жінку. Перегляну листи в кількох великих готелях. Увечері я тобі зателефоную: розкажеш, як буде з Яцеком.
– А яку причину вигадати, щоб поїхати проводжати Яцека? Я ніколи цього не роблю.
– Тобі зовсім ні до чого його проводжати. Приїдеш на вокзал через кілька хвилин після нього й скажеш, що забула дати йому якесь доручення до Парижа.
Додому я повернулася вчасно, навіть
