Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

      З народження малий зробився бісом

      і всім давався боляче взнаки,

      немов навчали стати чортом лисим

      його на власних прикладах батьки.

      Приніс би кожен користь і собі сам,

      застосувавши віжки чи різки,

      або коли б віддав його до школи,

      де чортеня не шкодило б ніколи.

      Жили вони, неначе два шакали,

      і навіть не розлучення тоді,

      лиш смерті одне одному жадали.

      Але, як люди світські, і в біді

      помітити нагоди не давали,

      що вже це не недавні молоді.

      Та запалало враз, як на жаровні,

      і вирвалося полум’я назовні.

      Донна Інеса скликала раптово

      до себе цілий натовп лікарів,

      щоб ствердили законно й науково,

      що в чоловіка розум помутнів.

      Коли ж їй не повірили на слово

      і зажадали фактів, а не слів,

      то мовила, на мученицю схожа:

      «Моя вимога – тільки воля Божа!»

      Був записник до того ж у Інеси

      з реєстром чоловікових гріхів —

      там зберігались прізвища й адреси

      жінок, яким Хосе благоволив.

      Її святі подружні інтереси

      весь вищий світ обстояти хотів —

      хто речником зробився, хто суддею:

      всі зайнялися справою цією.

      Всі твердили: та гляньте їй у вічі!

      Та це ж спартанка! Отже, як вони,

      простити вправі зради чоловічі

      лише, якщо він вернеться з війни.

      Не раз була присутня і не двічі,

      коли його ганьбили ці пани,

      і всі кричали в захваті про неї:

      «Яка душа у жінки оцієї!»

      Байдужість наших друзів у хвилини,

      коли прокльони сиплються на нас,

      я думаю, вважати ми й повинні

      сугубо філософською якраз.

      Приємно зберегти чуття невинні

      та бажане здійснити водночас!

      Виходить, що прокльони ті законні,

      якщо не ми мстимося, а сторонні.

      Тому, коли наклепник до недавніх

      ще додає і наклепів нових,

      нічого неприродного нема в них.

      Брехня – звичайний засіб задля тих,

      хто має втіху в брехнях безугавних

      і в доданні новіших до старих.

      Вони і не здогадуються навіть,

      що наклеп нас прикрашує і славить.

      Отож їх доброзичники мирили

      і дальні, і близькі до них колись.

      Старалися і родичі щосили,

      але мети й вони не домоглись.

      Хтось був за те, аби їх розлучили,

      хтось, навпаки, аби вони зійшлись.

      Коли ж уже погодились експерти,

      враз дон Хосе додумався померти.

      Ця прикра й несподівана подія

      і друзів спантеличила, й Інес,

      бо,

Скачать книгу