бабусі» й жахливу «погану бабусю» або відьму, в розділі, що присвячується клімактеричному періоду, у книжці The Psychology of Women, Volume Two. Grune & Stratton, New York, 1945.
48
Антропологи краще, ніж інші групи, усвідомлюють важливість впливу дідусів і бабусь на кар’єру дитини – впливу, який не тільки чітко розпізнається, а й дуже ритуалізується в малих примітивних суспільствах, особливо тих, що мають тотеми. Дивіться, наприклад: Ashley-Montagu, M. F. Coming Into Being Among the Australian Aborigines. George Routledge & Sons, London, 1937, and Roheim, G. Psychoanalysis and Anthropology. Loc. cit.
49
O’Callaghan, S. The Slave Trade Today. (Including a debate in the House of Lords, Thursday, July 14, 1960.) Crown Publishers, Inc., New York, 1961.
50
Є значна кількість літератури про становище людини під час народження. Першим систематичним дослідженням, імовірно, було English Men of Science (1874) Ф. Ґальтона (F. Galton). Він виявив, що в його популяції переважають лише сини та сини-первістки. З іншого боку, Адлер у статті про «Сімейні сузір’я» твердить, що «наймолодша дитина зазвичай є своєрідним типом» (Understanding Human Nature). Одна з найцікавіших дискусій на цю тему започаткована В. Д. Альтусом (W. D. Altus) у Science 151:44—48, January 7, 1966. Після його статті була опублікована серія «Листів до редактора»: Science 152: 1177—1184, May 27, 1966.
51
Важко дістати задовільні дані переписів, щоб оцінити важливість збігів у родині Ейблів зі статистичного погляду. Один набір даних, отриманих Президентським дослідницьким комітетом із соціальних тенденцій (1933), процитовано в книжці Pressey, S. L., Janney, J. E., & Kuhlen, R. G. Life: A Psychological Survey (Harper & Brothers, New York, 1939). У тогочасному Чикаго лише 42 родини з 1000 складалися з чоловіка, дружини та трьох дітей, тому ймовірність виникнення шести таких комбінацій, що зростають паралельно і прямо, які (за винятком викидня) показані на рисунку 5, не є аж такою випадковістю. Якщо вилучити з чиказьких даних усі родини без дітей, то поширеність зазначеної комбінації зростає до 90 на 1000 або приблизно 1 з 10. На цій підставі можна сказати, що приблизна ймовірність того, що генеалогічне дерево на рисунку 5 пояснюється лише випадковістю, становить 1 зі 106, тимчасом як фактичне поширення таких неправдоподібних випадків серед моїх пацієнтів становить 1 з 5. Це вказує на те, що тут маємо справу з впливом «інформації» або програмування, і це саме той тип програмування поведінки, який ми називаємо «сценарієм». Якщо розглядати, крім того, регулярну нерівномірність надзвичайно коротких фертильних періодів на рисунку 5, ця є дуже посиленою.
52
Можливо, це складно зрозуміти, але ті, хто вивчає розмір сім’ї, абсолютно нездатні представити надійні уявлення, виходячи з існування єдиної або «інтегрованої» особистості. У своїх інтерв’ю вони вживають такі терміни, як «ідеальні», «бажані» та «передбачувані» родини. Ці поняття приблизно відповідають уявленням Батька, Дитини й Дорослого. Утім, «багато дружин, які сказали, що «не дуже хотіли» іншу дитину перед останнім зачаттям, також сказали… що якби вони могли мати ту кількість дітей, яку хочуть, а потім зупинитися, вони все одно мали б стільки, скільки мають зараз і навіть більше». Дискусія полягає в тому, чи можна «надмірну фертильність» прирівняти до «небажаної вагітності». Проте фахівець із транзакційного аналізу знає, що в кожній опитаній особі є щонайменше три різні людини, які можуть «хотіти», «дуже хотіти» або «не хотіти» більше дітей, і всі �
