E. H. Identity and the Life Cycle. International Universities Press, New York, 1959.
18
Більш систематичну критику теорії транзакційного аналізу дивіться у: Shapiro, S. S.’ Critique of Eric Berne’s Contributions to Subself Theory’. Psychological Reports 25: 283—296, 1969.
19
Щодо дискусії на тему використання транзакційного аналізу в театрі дивіться: Schechner, R. ’Approaches to Theory / Criticism.’ Tulane Drama Review 10: Summer 1966, pp. 20—53. Also Wagner, A.’Transactional Analysis and Acting.’ Ibid. 11: Summer 1967, pp. 81—88, and Berne, E. ’Notes on Games and Theater,’ in the same issue, pp. 89—91.
20
Особисто я віддаю перевагу Lemprière’s Classical Dictionary (Tenth edition, 1818).
21
А. Вагнер у одній зі своїх статей (Wagner, A.’ Permission and Protection,’ The Drama Review 13: Spring 1969, pp. 108—110) об’єднує деякі з нещодавніх досягнень. Щодо прямого застосування транзакційної теорії сценаріїв до драматичних сценаріїв дивіться в тому самому випуску: pp. 110—114: Steiner, C. M. ’A Script Checklist,’ та Cheney, W. D. ’Hamlet: His Script Checklist.’ Обидві статті передруковані з Transactional Analysis Bulletin (Vol. 6, April, 1967, and Vol. 7, July, 1968).
22
Про історичний розгляд одного з аспектів «гарних» і «поганих» хлопців дивіться мою статтю: The Mythology of Dark and Fair: Psychiatric Use of Folklore,’ Journal of American Folklore 1—12, 1959. У ній є бібліографічний список, що містить близько 100 джерел, зокрема кілька ранніх психоаналітичних статей про казки.
Найбільш продуктивним автором досліджень на тему народних казок первісних людей є Ґеза Рогейм. Дивіться його книжку: Roheim, G., Psychoanalysis and Anthropology, International Universities Press, New York, 1950.
23
«Якщо ти здоровий, добре. Я здоровий». (лат.)
24
Товариство із запобігання жорстокості щодо тварин (ТЗЖТ, Society for the Prevention of Cruelty to Animals, SPCA) – міжнародна громадська організація, що допомагає тваринам (боротьба проти жорстокого поводження з тваринами, ветеринарна допомога, підтримка притулків тощо).
25
Я не претендую на роль фахівця, який дасть вичерпний перелік або офіційно прийняту версію оповідань про Європу, Амімону, Червону Шапочку та Сплячу Красуню. Навіть колір бика Європи у різних оповіданнях коливається між білим і золотим. Поданих версій задосить для нашої мети. Джерелами історій про Європу й Амімону були: Bulfinch’s Mythology, Graves’ The Greek Myths, Hamilton’s Mythology, Lemprière’s Classical Dictionary (London, 1818), Hesiod and Moschus (Family Classical Library No. XXX, London, 1832), Ovid’s Metamorphoses і примірник книжки Едвардса Handbook of Mythology, що належав моїй матері з відсутньою титульною сторінкою (видавництво Eldredge & Brothers, рік невідомий). Історію ЧШ узято з Andrew Lang’s Blue Fairy Book, The Grimms’ Fairy Tales (Grosset & Dunlap edition) та Funk & Wagnalls’ Standard Dictionary of Folklore, Mythology, and Legend (New York, 1950). У Франції вона відома як Petit Chaperon Rouge або «Маленький Червоний Чепчик» (П’єрро, 1697), а в Німеччині як Rotkäppchen або «Маленька Червона Шапочка».Схильність психоаналітиків зосереджуватися на наповненні живота вовка камінням не має значення для актуальної мети, і в будь-якому випадку цей епізод звучить для мене як інтерполяція. Психоаналітична література про ЧШ починається з двох статей 1912 року, одна за авторством О. Ранка, інша – М. Вульфа, після чого вийшла стаття Фройда The Occurrence in Dreams of Material from Fairy Tales (1913), яку найпростіше знайти у виданні його збірки Delusion and Dream (Beacon Press, Boston, 1956) у м’якій обкладинці. Одну з найвідоміших дискусій на цю тему провадив Еріх Фромм у книжці The Forgotten Language (Grove Press, New York, 1951). Фромм пише таке: «Більшість символів у цій казці можна зрозуміти без труднощів. «Маленька шапочка з червоного оксамиту» є символом менструації». Він не каже, кому саме важко зрозуміти текст
