що формували сценарний апарат. Схоже, той самий апарат працював і в добрих сценаріях: письменників, лідерів, героїв, шанованих предків та людей, що посідали високе становище у своїй професії. Цей апарат має стосунок до того, як структурується життєвий цикл, і виявляється таким самим, як апарат, що з цією самою метою використовували в казках.
У таких історіях програмують велетні й велетки, велетні-людожери та відьми, феї-хресні і вдячні почвари, а також похмурі чарівники обох статей. У реальному житті всі ці ролі грають батьки.
Психотерапевти знають про «погані» сценарії більше, ніж про «добрі», бо вони є драматичнішими, і люди витрачають більше часу, розповідаючи про них. Фройд, наприклад, цитує незліченні історії хвороби невдах, а єдиними тріумфаторами в його працях є Мойсей, Леонардо да Вінчі та він сам. Лише нечисленні переможці намагаються розібратись, як вони стали на цей шлях, тимчасом як невдахи дуже часто прагнуть дізнатися, чи можуть вони щось змінити. Тому в наступних розділах ми будемо мати справу насамперед зі сценаріями невдах, де наші знання є доволі точними. Там сценарний апарат складається з ось яких елементів, що перетворюються дитиною на марсіанські накази.
1. Батьки розповідають дитині, як завершити своє життя. Фрази «Забирайся!» та «Щоб ти здох!» є смертельними вироками. Так само як «Помри багатим». «Ти закінчиш, як твій батько (алкоголік)» – це довічне ув’язнення. Такий наказ називається розв’язкою сценарію або прокляттям.
2. Потім вони віддають дитині нечесний негативний наказ, який втримає її від зняття прокляття: «Не набридай мені!» чи «Не мудруй!» (= «Забирайся!») або «Перестань скаржитися!» (= «Щоб ти здох!») Це сценарний припис або стопор. Приписи віддаються такими Я-станами, як Батько-контролер чи божевільна Дитина.
3. Батьки заохочують поведінку, що призведе до розв’язки: «Випий!» або «Ти ж не збираєшся дозволити, щоб він залишився безкарним!» Це називається сценарною провокацією чи приманкою. Вона походить від зловмисного Я-стану Дитини, або демона, в одному з батьків і зазвичай супроводжується вигуком «ха-ха».
4. Також вони дають дитині настанову вбити час, поки вона чекає на дії. Це робиться у формі моральної заповіді. «Працюй старанно!» може означати: «Увесь тиждень працюй старанно, тоді можеш напитися в суботу ввечері». «Бережи кожну копійку!» може означати: «Бережи кожну копійку, щоб ти міг утратити всі гроші відразу». Це гасло антисценарію, що походить від Я-стану турботливого Батька.
5. Крім того, вони вчать дитину того, що вона має знати в реальному житті, щоб виконати сценарій: як змішувати напої, як вести облік, як обманювати. Це шаблон або програма, одна з форм інструкції Дорослого.
6. Дитина ж, зі свого боку, має спонуки й імпульси, що борються з усім сценарним апаратом, накладеним на неї батьками. «Постукай у двері» (на противагу «Забирайся»), «Поводься розумно», «Відпочинь» (на противагу «Працюй старанно!»), «Витрать усе зараз!» (на противагу «Бережи
