нзакція
2б. Діаграма стосунків
3а. Перехресна транзакція І типу
3б. Перехресна транзакція ІІ типу
4а. Успішна кутова транзакція
4б. Подвійна транзакція
5. Сценарне генеалогічне дерево
6. Молодий алкоголік
7. Походження та вставлення сценарних приписів
8. Прекрасна дама
9. Працелюбний переможець
10. Ілюзорна автономія
11. Справжня автономія
12. Драматичний трикутник
13. Подорож душею за маршрутом «Батько—Дорослий—Дитина»
14. Порожня матриця сценарію
15. Сімейний парад
16. Культурне успадкування
17. Успадкування від дідуся й бабусі
18. Транзакція дозволу
19а, б, в. Матриця сценарію Клуні
20а. Психобіологічна структура
20б. Дескриптивні функції
Передмова
Ця книжка є безпосереднім продовженням моїх попередніх праць із транзакційного підходу й окреслює нові події в мисленні та практиці, які відбулися протягом останніх п’яти років, головним чином, стрімкий прогрес у аналізі сценаріїв. За цей період значно збільшилася кількість досвідчених фахівців із транзакційного аналізу. Вони перевіряють добре відомі теорії в багатьох різних галузях, зокрема в промисловості, пенітенціарній системі, освіті й політиці, а також у різноманітних клінічних ситуаціях. Багато з них зробили власні внески в цю галузь, про що згадано в тексті й примітках.
Ця книжка задумувалась як удосконалений підручник із психотерапії, і фахівці з різною підготовкою без особливих труднощів перекладуть короткі та прості хроніки транзакційного аналізу власним професійним жаргоном. Поза сумнівом, її читатимуть і нефахівці, тож із цією метою я постарався написати її доступною їм мовою. Можливо, вона вимагатиме вдумливого читання, але сподіваюся, що розшифрування буде непотрібне.
Традиційна психотерапія зазвичай послуговується трьома різними професійними жаргонами: психіатр-психіатр, психіатр-пацієнт та пацієнт-пацієнт, які відрізняються один від одного так само, як мандаринський діалект китайської від кантонського або давньогрецька мова від новогрецької. Досвід показує, що якомога більше усунення цих жаргонів на користь kua-yu1 або lingua franca базової англійської збільшує «комунікацію», якої так палко домагається безліч психіатрів (і невпинно, як кажуть, залишають її чекати біля вівтаря). Я намагався уникнути популярної в суспільних, біхевіоральних та психіатричних науках моди маскування невизначеності надмірністю, а неоднозначності – багатослів’ям; ця практика бере свій початок на медичному факультеті Паризького університету в XIV столітті.
Це призвело до скарг щодо «популяризації» та «надмірного спрощення» – термінів, які нагадують старі звинувачення ЦК КПРС у «буржуазному космополітизмі» й «капіталістичних відхиленнях». За наявністю вибору між прихованим і відкритим, між надмірним ускладненням та простотою, я намагався бути з «народом», час від часу кидаючи розумні слівця, як гамбургер, щоб відвернути увагу вартових академій, поки прослизну до підвалу і привітаюся з друзями.
Тепер геть неможливо подякувати всім, хто допоміг у розвитку транзакційного аналізу, бо кількість цих людей наразі обчислюється тисячами. Ті, кого я знаю найкраще, – це члени-викладачі Міжнародної асоціації транзакційного аналізу й учасники семінару з транзакційного аналізу в Сан-Франциско, який я відвідую щотижня. До тих, хто найбільше цікавиться сценарним аналізом, належать Карл Боннер, Мелвін Бойс, Майкл Брін, Віола Каллаґан, Геджес Кейперс, Леонард Кампос, Вільям Коллінз, Джозеф Конкеннон, Патриція Кроссмен, Джон Дюзей, Мері Едвардс, Франклін Ернст, Кеннет Евертс, Роберт Ґулдінґ, Мартін Ґродер, Гордон Гейберг, Томас Гарріс, Джеймс Горвітц, М’юріел Джеймс, Пет Джарвіс, Стівен Карпмен, Девід Купфер, Памела Левін, Джек Ліндгаймер, Пол Маккорнік, Джей Ніколс, Марґарет Ноткотт, Едвард Олів’є, В. Рей Пойндекстер, Соломон Самуельс, Міра Шаппс, Жакі Шифф, Зеліг Селінгер, Клод М. Штайнер, Джеймс Єйтс і Роберт Цехніх.
Крім того, я хочу подякувати моєму секретареві у Сан-Франциско, Памелі Блюм, за вправне проведення семінару та внесення власних ідей; а також її наступницям, Елейн Ворк та Арден Роуз; а надто ж – моєму секретареві в Кармелі, місіс Мері Н. Вільямс, без чиєї сумлінності, навичок і старанності цей рукопис, з усіма його начерками й виправленнями, міг би ніколи не з’явитися. Мій п’ятнадцятирічний син Теренс талановито допоміг мені зібрати бібліографію, рисунки й інші деталі рукопису, а моя донька Еллен Калькатерра прочитала його і внесла багато
Тут, вочевидь, мається на увазі система передачі китайського письма латинкою. (
