Дженніфер було в Діснейворлді у Флориді. І тому це здається справді дивовижним, що в тій залі він знову віднайшов кохання – у «найщасливішому місці на землі».
5
Задовга надія
Надія – це терпіння із засвіченим ліхтарем.
– Вітаю, подруго! Я залюбки прилечу на твоє весілля. – Я поклала слухавку, сльози текли по обличчю. Не лише три мої близькі подруги планували весілля, але й мої брат і сестра також по черзі зв’язали себе путами Гіменея. У моїх думках з’явилися Джонатан і наше нещодавно скасоване весілля. Нелегко переживати розрив, коли близькі люди знайшли свої половинки.
Чотири року тому одна моя подруга з дуже розвиненою інтуїцією розповіла мені важливу річ. Вона точно відчула, що одного дня я зустріну друга на все життя, у якому будуть утілені всі мої бажання. Вона попередила мене: «Будь обережна і чекай на нього».
Заінтригована, бо її слова збігалися з мріями в моєму серці, я впевнено вірила, що пророцтво справдиться не довше ніж за кілька років.
Але коли мої «за двадцять» перетворилися на «за тридцять», подружчина обіцянка набула солодко-гіркого присмаку. Вислів «стара діва», який тоді не був у моєму словнику, почав нависати наді мною. Я не хотіла зустріти абиякого хлопця. Я хотіла того самого хлопця, хто був мені призначений – чи була я занадто прискіплива? Висока і худа, з довгим кучерявим волоссям – чи була я достатньо гарненька? Бакалавр із соціології й магістр із теології – чи слід мені бути менш розумною і більш розслабленою? Чому іншим було легко знайти кохання, а мені так важко?
– Марто, я сьогодні влаштовую пляжну вечірку. Прийдеш? – запитав Марк.
– Так, я з вами, – відповіла я. Ніколи не втрачала можливість зустріти Того Самого.
Того вечора до мене підійшов високий незнайомець із чорним волоссям і зеленими очима.
– Привіт, я Пітер. Здається, ми з тобою зустрічалися минулого літа на ранчо в Марка?
– Ти, мабуть, переплутав мене із сестрою-близнючкою, Мері, – зауважила я.
– Точно, тепер я згадав. То Мері твоя сестра? – запитав він.
Я подумала, що, можливо, це доля таким чином зводить нас разом?
Пітер, успішний підприємець, запрошував мене трохи розважитися: ми запускали повітряних зміїв на пагорбах, прогулювалися віддаленими вуличками міста і куштували їжу різноманітних країн. За півроку таких зустрічей я закохалася в нього без тями. Я думала, що настав час перевірити міцність наших стосунків. Наприкінці довгої телефонної розмови я запитала:
– Пітере, якими ти бачиш наші стосунки в майбутньому?
– Марто, принаймні найближчі п’ять років я одружуватися не збираюся. Знаєш, у мене є ідеал жінки, із якою я хочу провести своє життя. Я в тебе справді закохався, але в нашому майбутньому одруження не бачу.
Моє серце розлетілося на тисячу крихітних уламків. Як мені розцінювати його слова? Він хоче бути зі мною зараз…
