зустрічати літаки.
Наступні кілька годин я спостерігала, як Крейг бронює і віддає квитки й допомагає пасажирам із втраченим багажем. Я дізналася, що аеропорт має тризначний код, що є список заборонених речей та інструкція реєстрації багажу.
Було цікаво, але не зовсім «прикольно».
«Midway Airlines» – маленька авіакомпанія, тому ми також відповідали за зустріч літаків, скеровуючи їхню посадку і вивантажуючи багаж. Це було наступним, що я мала дізнатися.
– Ходімо, – сказав Крейг, – потрібно дістатися злітної смуги, доки не прибув РРПЛ.
– Що таке РРПЛ? – запитала я.
– Це тип літака. Регіональний реактивний пасажирський літак.
Ми попрямували через термінал, і Крейг дав мені захисні навушники. Я не зрозуміла, навіщо вони мені потрібні, але про всяк випадок повісила їх собі на шию.
Опинившись на свіжому повітрі, ми з Крейгом сіли на візок для багажу й чекали на свій літак. І я почала відчувати, що це справді прикольно. Я відчувала приплив адреналіну, просто спостерігаючи, як літак сідає на злітно-посадкову смугу.
Потім я спостерігала, як Крейг скеровував літак до місця висадження пасажирів. Він простягав свої засмаглі руки, а в його світло-каштановому волоссі грало сонце. Він виглядав дивовижно гарним, і я усвідомила, що витріщаюся на нього.
Також я зрозуміла, що мені потрібно вдягти навушники. Коли літак наближався, реактивні двигуни оглушували.
Ми з Крейгом (та іншими колегами) пропрацювали в аеропорту близько тижня. Потім наша шефиня сказала, що направляє мене на навчання до Ралі10.
– Поїдете ви з Крейгом, – сказала вона. – Ви почали роботу приблизно одночасно, тому це має спрацювати.
І це таки спрацювало. Протягом двох тижнів ми з Крейгом удень ходили на заняття, а ввечері відвідували ресторани. Ми обійшли кожен заклад, що був поблизу від МАРДу (Міжнародного аеропорту Ралі-Дарем), і до ранку розмовляли та сміялися.
Коли навчання скінчилося, я засмутилася. Ми з Крейгом так добре пізнали одне одного, і я була в захваті від його дотепних коментарів та невимушеної поведінки. Це був чудовий час.
Але, коли я повернулася додому, робота здавалася мені не такою захопливою, як раніше. На злітній смузі було душно, пасажири грубіянили, і мені дуже рідко випадала зміна з Крейгом. За кілька тижнів я звільнилася.
Деяким речам просто не судилося бути, як-от тій роботі. Якийсь час вона здавалася прикольною, але мені треба було серйозніше поставитися до свого життя. Потрібно було повернутися до коледжу й отримати диплом.
Я вступила до літнього класу й зосередилася на навчанні, хоч і не відмовилася від веселощів. Я відпочивала на вихідних і слухала місцеві гурти зі своїми друзями та однокурсниками. І зустрічалася з Крейгом.
Не впевнена, чи вірю я, що на все в житті є причина. Але я вірю, що деякі речі потрібно зробити. Вірю, що мені потрібно було влаштуватися на роботу до «Midway Airlines», бо як інакше я зустріла б свого майбутнього чоловіка?
Ми
Столиця штату Північна Кароліна.
