кодами була вельми відкритою, але надто балканізованою. «За тих часів єдиної спільноти, що працювала з відкритими кодами, не було, – пригадував Венстрет. – Це була низка спільнот із відкритими кодами, котра гуртувалася на основі проекту, а не учасників. Така була культура. Усі інструменти, уся ідеологія зосереджувалася на тому, як ви з проектом працюєте й завантажуєте, а не на спільній роботі та спілкуванні. Усе було програмоцентричне». У Венстрета визрівав інший погляд: чому б не працювати над десятьма проектами одночасно в одному місці на основі розшарованої підстильної мови, щоб можна було спілкуватися і щоб програмісти могли переходити від одного до іншого й назад.
Отже, він почав розмовляти про відмінний підхід з колегою з CNET П. Дж. Гаєтом, який мав ступінь з інформатики, і Томом Престоном-Вернером, із котрим Венстрет співпрацював над проектами з відкритим кодом ще задовго до їхньої особистої зустрічі.
«Ми собі казали: хай йому грець, тому Git, який він складний у роботі. А якщо ми спростимо його за допомогою веб-сайту? – пригадував Венстрет. – А ще ми подумали: якщо всі почнуть користуватися Git, ми зможемо більше не перейматися інструментами й зосередитися на тому, що ми пишемо. Я хотів, щоб у павутині це все робилося за один клік, тоді я зміг би залишати коментарі про програму, стежити за людьми й кодом так, як це робиться на Twitter, ще й так само просто». Отже, якщо ви схочете працювати над сотнею різних проектів програмного забезпечення, вам не доведеться вишукувати сто способів зробити свій внесок. Достатньо вивчити Git, і ви зможете просто працювати з ними всіма.
Тож у жовтні 2007 року ця трійця створила хаб для Git – звідси й назва GitHub. Офіційний запуск відбувся у квітні 2008 року. «Стрижнем була дистрибутивна версія системи керування з соціальним шаром, що об’єднував усіх людей і всі проекти», – сказав Венстрет. Головний тодішній конкурент SourceForge вирішував протягом п’ятьох днів, чи надавати хостинг вашому ПЗ з відкритим кодом. А от GitHub став тим місцем, де можна було поділитися своїм кодом з усім світом.
«Скажімо, ви хочете завантажити програму під назвою “Як писати колонку”, – пояснював він мені. – Ви просто публікуєте її під власним іменем на GitHub. Я побачу матеріал в онлайні та скажу: “Гей, я хотів би дещо додати”. За старих часів я позаписував би всі ті бажані зміни і в конспективному вигляді виставив для ознайомлення спільноти. А тепер я просто забираю ваш код до своєї пісочниці. Процес називається “форк”. Я працюю над цим, і тепер мої зміни для всіх відкриті – це моя версія. Якщо схочу повернути вам як оригінальному авторові свої зміни, я вдамся до технології “пул”. Ви дивитеся на те, як я подав “Як написати колонку”; водночас ви бачите всі зміни. Якщо подобається, ви натискаєте на “мердж” (інтегрувати). І тоді кожний бачитиме агреговану версію. Якщо вам не все подобається, ми можемо обговорювати, коментувати й переглядати кожну стрічку коду. Це організований краудсорсинг. Тобто у вас є фахівець – людина, яка написала вихідну програму “Як написати
