у вікно, – сказала вона тоном наказу.
Ленґдон зробив те, що було наказано. За вікном повз них проносилися примарні надгробки. Дивно, але чомусь те, що вони мчали повз цвинтар, тепер видавалося цілком доречним. Ленґдон відчув, як пальці лікарки легенько мацають його передпліччя, шукаючи катетер. А потім вона різко, без попередження висмикнула його.
Пекучий удар болю вразив Ленґдона прямо в голову. Він відчув, як його очі закотилися під лоба – і все навкруг поглинула темрява.
Розділ 5
Верескливий дзвінок телефону відірвав погляд Начальника від оповитих туманом вод Адріатики, і він швидко ввійшов до свого офісу в пасажирському салоні яхти.
«Уже й час», – подумав він, нетерпляче очікуючи на новини.
Екран комп’ютера на його робочому столі замерехтів і ожив, повідомляючи, що сигнал дзвінка надійшов із персонального кодофону «Сектра тайгер XS»; цей сигнал було скеровано через чотири невідстежувані маршрутизатори, а вже потім спрямовано до його судна.
Чоловік надягнув навушники.
– Начальник слухає, – сказав він, ретельно й повільно промовляючи слова. – Розповідай.
– Це Ваєнта, – почувся голос.
Начальник відчув у її голосі незвичну нервозність. Агенти-оперативники рідко розмовляли з Начальником напряму, а ще рідше їм удавалося уникнути звільнення після такого провалу, який стався минулої ночі. Проте йому були потрібні агенти-оперативники, щоб долати кризові ситуації «на місці», і Ваєнта була найкращою для такої роботи.
– Маю повідомити нові оперативні дані, – сказала жінка.
Начальник мовчав, даючи зрозуміти, що вона мусить продовжувати.
Коли Ваєнта заговорила, її тон був позбавлений емоцій; вона явно – і невдало – намагалась утриматися в рамках холодного професіоналізму.
– Ленґдону вдалося втекти, – повідомила вона. – Той предмет при ньому.
Начальник сів за робочий стіл і дуже довго сидів мовчки.
– Зрозуміло, – нарешті сказав він. – Не сумніваюся, що він якнайскоріше зв’яжеться з представниками влади.
Двома палубами нижче, у захищеному й безпечному керівному центрі судна, старший координатор Лоренс Нолтон, сидячи в приватній кабінці, помітив, що закодований дзвінок до начальника скінчився. Він сподівався, що той отримав добру новину. Останні два дні знервованість шефа було видно неозброєним оком і кожен оперативник на борту судна відчував, що триває якась операція, на яку зроблено високі ставки.
«Ставки надзвичайно високі, і цього разу Ваєнта постарається зробити все як слід».
Нолтон мав великий досвід керування ретельно розробленими планами, але цей конкретний сценарій розпався на шматки й перетворився на хаос, тому Начальник узявся особисто керувати його втіленням.
«Ми потрапили в ситуацію, у якій
