– кінець кар’єри авантюриста Володислава Кормильчича, зрадника та заколотника. Але ж ні, чомусь відданий лицар Анни, угорський король Андрій дозволяє Судиславу викупити себе з полону за величезну суму, а Володислава забирає з собою до Угорщини. Між тим брати Володислава, Яволд та Ярополк, які втекли в Пересопницю, змовилися з тамтешнім князем Мстиславом і переконали його піти з ними на Галич, де, очевидно, цього разу Андрій не залишив достатньо військ для захисту юного Данила. Галицькі бояри практично відразу відкрито приймають сторону Мстислава, що є непрямим підтвердженням того, що в Галичі не було відданих Анні військ. Цього разу вони виганяють не лише Анну, але й Данила. Анні нічого іншого не лишається, окрім як тікати до Угорщини. Чому ж вона не повернулася в володіння молодшого сина в Белз? Інший її союзник, польський король Лешко, вирішив, що в Белзі повинен сидіти його ставленик. Він надав допомогу володимирському князю Олександру в облозі Белзу. Так Василько втратив Белз і перебрався з відданими йому людьми в Кам’янець.
У цей час Володислав Кормильчич повертається в Галич з благословенням короля Андрія правити від його імені. Чому раптом король відпускає давнього ворога своєї підопічної? Можливо, Володислав зробив йому пропозицію, від якої Андрій не зміг відмовитися: наприклад, переконав його, що підготує обстановку в Галичі до того, щоб на престол попросили самого Андрія чи його сина.
Анна приїздить до угорського двору, де її зустрічають з пошаною, а Володислав у той же час прямує до Галича. Мстислав Пересопницький не став чекати повернення Володислава і втік. Чому? Чи ж не дав Андрій воїнів колишньому узурпатору? Можливо, та швидше за все обстановку в Галичі загострили брати Володислава та віддані йому бояри. Так, Володислав у 1213 році знову став правити в Галичі, проте літописці вказують, що він дійсно визнавав владу угорського короля, у всякому разі, формально. Проте княжіння боярина було небезпечною авантюрою, воно підривало основи феодальної ієрархії й створювало небезпечний прецедент. Можливо, далекоглядний Андрій розумів, що в будь-який зручний для себе момент він може «відновити справедливість», і цю акцію підтримають інші правителі.
Не отримавши допомоги від Андрія, Анна з сином їде на уклін до Лешка. Проте в Польщі все повторюється: Лешко не бажає повертати Васильку Белз і захищати права Данила в Галичі. У західній пригодницькій літературі Анна зображена як слов’янська Клеопатра, яка завдяки своїй привабливості змогла змусити двох могутніх людей свого часу – Андрія і Лешка – захистити інтереси її синів. Літописи тих часів скупі на описи, та є й факти на користь цієї теорії. По-перше, сумнівне походження княгині Романової – важко припустити, що Роман, який знаходився на піку своєї політичної кар’єри, відмовився б від можливості династичного шлюбу заради дівчини, яка не була б вродливою. Якщо взяти 1197 рік за дату початку зв’язку Анни та Романа, то приблизною датою
