колеги], жоден науковець не мав хисту так докладно все зауважувати. Ніщо не могло уникнути уваги Кінзі – ні найменші зміни відтінку шкіри жіночих грудей, що супроводжували їхнє набухання в стані збудження, ні мимовільне скорочення анальних м’язів під час оргазму – Кінзі бачив кожну дрібницю. У певному розумінні, це все було дуже науково й відсторонено. Однак коли Біч придивився уважніше, йому здалося, що він побачив в очах Кінзі проблиск бажання, що ставав дедалі виразнішим у міру наближення кульмінації.
Мені закортіло побачити зазначений блиск і виснувати самій. Я намірилася подивитися один з тих фільмів. Чи дійсно Кінзі мав вигляд науковця, поглинутого дослідженням, чи скидався на Тома-підглядайла[13]? Чи робив замірювання? Чи записував? Можливо, я це все й побачу. Я зв’язалася з Шоном Вілсоном, приязним завідувачем бібліотеки та сховища матеріалів Інституту імені Кінзі. Він відповів, що коли й робили записи та збирали дані про ті сеанси в мансарді, як стверджує Ворделл Помрой у своїй книзі, то інститут не має їх. Самі ж фільми, сказав він, «недоступні». Гадаю, він мав на увазі, що матеріали збереглися, але доступ до їхнього перегляду має небагато людей і, авжеж, Мері Роуч не належить до них. У своєму е-листі Вілсон називає знятий відеоматеріал «порнофільмом Кінзі», що є доволі точною характеристикою, але не такою, яка свідчить про статус наукової документації.
Кінзі не видав окремою науковою працею свої спостереження за колегами, проте включив ці дані до другого тому своєї книжки про секс до розділу «Фізіологія сексуальних реакцій та оргазму». Читаючи цей розділ, не виникає сумнівів, що Кінзі спостерігав за процесами тренованим оком біолога. Том-підглядайло напевне зауважив би, що «анальний сфінктер ритмічно відкривається й закривається» під час оргазму, але лише біолог відзначить, що коли людина збуджена, то вушні часточки бухнявіють, або що «носова перетинка виділяє більше слизу, ніж зазвичай». Хто, крім біолога, документуватиме активність слинних залоз під час наближення оргазму? «Якщо під час зростання еротичної стимуляції рот людини відкритий, – пише Кінзі, – слина може розлітатися на певну відстань».
Кінзі не вказував середньої відстані, що її долає слина, але я не здивувалася б, якби він і це обрахував. За декілька років раніше він виміряв середню відстань лету сперми під час еякуляції. Завдяки одному проститутнику із широким колом знайомств, Кінзі найняв триста чоловіків і заплатив їм, щоб зафільмувати, як вони мастурбують у домі приятеля Кінзі в Нью-Йорку. У ті роки медики стверджували, що «сила, з якою сперма влітає в шийку матки», – цитуючи Кінзі, – впливає на плідність. Сам він вважав, що це дурня, бо сперма рідко порскає, б’є струменем, чи «влітає», а здебільшого просто вихлюпується на будь-яку найближчу поверхню. У трьох чвертей чоловіків, вона робила саме те, що припускав Кінзі. А в решти сперма вивергалася на відстань від декількох дюймів до фута чи двох (рекорд становить вісім футів). Щоб уберегти східні килими, постелили не одне, а цілих
Том-підглядайло (англ.
