вкладав його в ліжко й накривав легкою ковдрою. Маленькими пальчиками тручи заліплені сном очі, він намагався відігнати сонливість.
– Першого числа мій перший робочий день, – з усмішкою відповів я.
Ця думка гріла серце. Нам потрібні були зміни.
– Молодець, – його слова звучали ледь розбірливо й зовсім тихо, – ти найкращий тато у світі.
Малий позіхнув і тихо засопів. Розкуйовджене волосся нагадувало пташине гніздо.
– Тату, – крізь сон покликав Лука.
Очі залишалися заплющеними, але я відчував його пильний погляд.
– Що?
– Як думаєш, мама бачила нас сьогодні? Вона бачила, як я витягав меч?
Від синових слів стало важко не те що думати, а дихати: горло стиснув спазм, перекриваючи доступ кисню.
Катерина покинула нас, коли Луці виповнилося п’ять. Чотири роки тому жінка вперше поскаржилася на поколювання в правій частині живота. Біль бив так сильно й різко, що віддавав у плече та лопатку. Одначе Катерина ненавиділа, коли хтось ліз у її організм зі своїми пігулками та голками, зазвичай лікувалася самостійно, тому почала фантазувати про банальні розлади шлунка, ускладнення місячних і всяке таке. Я повірив її усміхненим очам. За два дні безперервного болю Катерину звалила жахлива лихоманка. Тоді її відмовки на кшталт грипу чи ще чогось я рішуче відкинув і наполіг на виклику лікаря.
Дебелий чоловік у білому халаті та масці на зморшкуватому обличчі скерував нас на аналізи крові, під час яких у Катерини виявили підвищений рівень зв’язаного білірубіну8. Від думки про серйозну хворобу, що могла зсередини пожирати мою дружину, у моїх жилах стигла кров. Ми відразу побігли на УЗД – збільшений жовчний міхур із потоншеними, майже прозорими стінками, а посеред невеликого екрана причина нервувань. Якби ж ми тоді знали, що той камінь, через який Катерину оперуватимуть, перекрив собою пухлину так, що побачити її під час УЗД було майже нереально. Лікар згодом казав, що таке трапляється доволі часто, що ми не єдині, хто піддався такому обману організму, проте від того не легшало. Тоді я відштовхнув лікаря до стіни й, розлючений, вилетів із кабінету.
Дружину поклали на хірургічний стіл для лапароскопічного видалення жовчного міхура. Дві трубки діаметром до сантиметра вводили Катерині через живіт. За допомогою камер на трубках лікарі керували процесом. А тоді щось пішло не так. Серед внутрішніх органів лікарі розгледіли невеликі спайки, що практично унеможливлювали операцію лапараскопічно. Витягши трубки з Катерининого живота, вони зробили величезний, близько двадцяти п’яти сантиметрів, розріз у ділянці шлунка. Унаслідок огляду хірург констатував наявність у очеревині нетипових структур, а на них – безліч маленьких, як рисові зернята, пухирців. Канцероматоз9. Ознака значного метастазування10 і лімфогенним, і гематогенним шляхом. Рак четвертої стадії. Зі слів хірурга,
Білірубін – основний із жовчних пігментів.
Канцероматоз – множинні метастази в серозних оболонках або паренхімі органів, спричинені наявністю в організмі хворого злоякісного новоутворення.
Метастази – віддалене вторинне вогнище патологічного процесу, спричинене переміщенням пухлинних клітин чи мікроорганізмів із первинного вогнища хвороби через тканини організму.
