на ласти. Якщо ви розводите руки в різні боки, відстань між кінчиками пальців має відповідати вашому зросту. Але це не для Фелпса. Розмах його рук – 217 сантиметрів. Довші руки дають більш потужні рухи у воді. Фелпс приєднався до олімпійської збірної США у віці п’ятнадцяти років. Такого не траплялося з 1932 року. Якою є його найбільша проблема як плавця? Занурення в басейн. Він повільніший, ніж більшість плавців. Фелпс просто був сформований фізично виключно для переміщення у воді. І цей «монстр» більше, ніж просто обнадійливий; він заробив більше олімпійських медалей, ніж будь-хто будь-коли.
Як це пов’язано з успіхом поза спортом? Дослідники Венді Джонсон і Томас Дж. Бушар-молодший припускають, що генії теж можуть вважатися «обнадійливими монстрами». Якщо Майкл Фелпс може бути незграбним на суходолі, то Гленн Гулд здавався безнадійним у пристойному суспільстві. Але обидва вони процвітали завдяки правильному навколишньому середовищу.
Ми переконані, що деякі «орхідеї» в’януть від поганого виховання і квітнуть у дбайливих господарів. Чому ж деякі «монстри» можуть виявитися безнадійними, а інші – обнадійливими? Чому деякі люди урешті-решт божевільно успішні, а інші – божевільні? Дін Кіт Саймонтон зазначає, що коли творчі генії проходять особистісні тести, «їхні оцінки за шкалою патології знижуються в середньому діапазоні. Творці проявляють більше психопатології, ніж звичайні люди, але менше, ніж справжні психотики. Здається, вони мають правильну кількість дивацтв».
Занадто часто ми характеризуємо речі словами хороший або поганий, коли правильне позначення може бути просто «інший». Ізраїльським військовим потрібні були люди, які могли б аналізувати супутникові знімки на предмет загроз. Вони потребували солдатів, які мали б дивовижні візуальні навички, не нудьгували, дивлячись на те ж саме місце весь день, щоб помітити найменші зміни. Непросте завдання. Але Відділ візуальної розвідки армії оборони Ізраїлю знайшов ідеальних новобранців у найнесподіванішому місці. Вони почали вербувати людей з аутизмом. Хоча аутисти мають складнощі в стосунках з іншими людьми, вони чудово справляються з візуальними завданнями, як-от головоломки. І вони довели, що є великим активом захисту своєї країни.
Доктор Девід Вікс, клінічний нейропсихолог, зазначав, що «ексцентрики – це мутації соціальної еволюції, які забезпечують інтелектуальні матеріали для природнього відбору». Вони можуть бути «орхідеями», як Гленн Гулд, або «обнадійливими монстрами» на кшталт Майкла Фелпса. Ми витрачаємо занадто багато часу, намагаючись бути хорошими, але хороший – це просто середина. Щоб бути великими, ми повинні відрізнятися. І це відбувається не від спроб наслідувати бачення суспільства про те, що краще, тому що суспільство не завжди знає, що йому потрібно. Зазвичай бути кращим означає просто бути кращою версією себе. Як зауважив Джон Стюарт Мілл: «Те, що так мало людей зараз наважуються бути ексцентричними, знаменує головну небезпеку нашого
