Тому їй доводиться встрявати в часті конфлікти, причини яких, по суті, далекі від наших турбот. Отож, нерозумно для нас зв’язувати себе штучними узами з буденними мінливостями її політики чи з настільки ж буденними колізіями її дружніх або ворожих відносин.
Наше географічно віддалене положення дозволяє нам дотримуватись іншого курсу. Якщо ми залишимося народом, що покладається винятково на себе, керованим ефективним урядом, то вже недалекий час, коли ми зможемо зневажити матеріальними втратами від неприємностей, що виходять ззовні; коли ми зможемо зайняти позицію, що забезпечує ретельне дотримання нейтралітету, який ми вирішимо в будь-який момент оголосити; коли ворогуючі держави, усвідомлюючи неможливість зробити придбання за наш рахунок, не будуть легко нас провокувати; коли ми зможемо вибирати між миром і війною, зважаючи на власні інтереси, продиктовані справедливістю.
Чому ж не скористатися перевагами такого особливого положення? Для чого залишати наш власний ґрунт і переходити на чужий? Для чого робити нашу долю залежною від долі будь-якої частини Європи і зв’язувати наш мир і процвітання з проявами честолюбства, суперництва, інтересів, настроїв чи примх Європи?
Я дотримуюсь принципу, однаковою мірою застосовного як до державних, так і до приватних справ, що чесність є найкращою політикою.
Нашим правильним політичним курсом є стримування від постійних союзів з будь-якою частиною закордонного світу, оскільки, по-моєму, ми можемо зараз так робити; і, прошу зрозуміти мене правильно, це не означає, що ми здатні на недотримання вже існуючих зобов’язань. Я дотримуюсь принципу, однаковою мірою застосовного як до державних, так і до приватних справ, що чесність є найкращою політикою. Тому я повторюю: нехай ці зобов’язання дотримуються в їхньому первісному розумінні, але, по-моєму, немає необхідності і було б нерозумним розширювати їх.
Політика, гуманність і наші інтереси диктують необхідність установлення гармонійних відносин з усіма державами. Але навіть наша торгова політика повинна ґрунтуватися на принципах рівності і неупередженості, не прагнучи одержати і не надаючи виняткових привілеїв чи пільг; рахуючись із природним станом речей; розумно розподіляючи і варіюючи торгові потоки, але нічого не нав’язуючи… Не можна зробити більшої помилки, ніж очікувати надання дійсних привілеїв однією державою іншій. Це ілюзія, яку повинен вилікувати досвід і яку повинна відкинути природжена гордість.
Пропонуючи вам, мої співвітчизники, ці поради старого і люблячого вас друга, я не насмілююся сподіватися на те, що вони справлять, як того хотілося б мені, сильне і незабутнє враження. Я можу лише побажати, щоб вони контролювали звичайний прояв емоцій і застерегли нашу країну від того курсу, який до цього часу визначав долю держав. Але я тішу себе надією, що вони виявляться якоюсь мірою корисними хоча б в окремих випадках, що вони зможуть іноді зм’якшити лють
