у своїй політиці прагнув об’єднати протиборчі сторони й не допустити розколу країни. Цьому й була присвячена його інавгураційна промова 4 березня 1801 року у Вашингтоні. Слова «Усі ми республіканці, усі ми федералісти» стали хрестоматійними. Уперше в традиції інавгурації промову президента було надруковано в газетах.
Перша інавгураційна промова
Друзі та співгромадяни!
Покликаний до виконання обов’язків глави виконавчої влади нашої країни, я хочу скористатися нагодою і в присутності тієї частини моїх співгромадян, котрі тут зібралися, висловити їм велику подяку за те, що саме на мене впав їхній доброзичливий погляд, а також заявити про своє щире усвідомлення того, що завдання, яке стоїть переді мною, є вищим за мої таланти, і що я беруся його виконувати з неспокійними та тривожними передчуттями, які справедливо поймають мене через величність обов’язку та слабкість моїх здібностей. Країна, що швидко підіймається, країна, що розкинулася на величезному обширі плодючої землі, країна, що борознить моря та океани, перевозячи вироби своєї промисловості, країна, що торгує з державами, які відчувають свою міць і при цьому забувають про справедливість, країна, яка швидко прямує до призначеної долею мети, що лежить поза межами ока простого смертного, – коли я розмірковую над цими дивовижними й прекрасними речами і бачу славу, щастя та сподівання моєї улюбленої країни, відданої своїй справі, бачу нинішні добрі ознаки, то від цих думок у мене перехоплює подих, і я смиренно млію перед величчю завдань. Однак я не впадаю у відчай, бо присутність багатьох із тих, кого я тут сьогодні бачу, нагадує мені, що серед інших органів верховної влади, передбачених нашою Конституцією, я знайду запаси мудрості, доброчесності та завзятості, на які зможу покластися за будь-яких скрутних обставин. Тож на вас, панове, хто виконує суверенні функції законодавства, а також на тих, хто вам допомагає, дивлюся я з надією на підтримку та наставництво, які дадуть нам змогу безпечно провести через бурхливі стихії нашого тривожного світу той корабель, на борт якого ми всі піднялися.
Під час змагання думок, через яке ми пройшли, запал та завзяття дискусій інколи набували вигляду, який міг вразити чужинців, незвичних вільно думати, вільно висловлюватися і вільно писати те, що вони думають; але тепер, коли ці суперечки були розв’язані волевиявленням народу, а їхній результат проголошено відповідно до положень Конституції, всі громадяни, безперечно, підкоряться волі закону і об’єднають свої зусилля заради загального блага. І всі також матимуть на думці той священний принцип, що хоча воля більшості і мусить в усіх випадках перемагати, ця воля має бути справедливою, розумною й розважливою, і меншість має рівні права, захищені законами, що цю рівність забезпечують, а порушення цих прав та законів значитиме гноблення. Тож об’єднаймося, співгромадяни, серцем і розумом. Повернімося до тих громадських стосунків, основою яких є злагода та милосердя, бо без них важко уявити свободу і навіть саме життя. Не забуваймо
