Ні, не вмію.
– Дивно.
– Чому?
– Тому що тепер усі чоловіки уміють.
– У мене не було часу навчитися цієї гри. Граю тільки у більярд.
– Так? Це цікаво. Розкажіть… Пробачте, – раптом кинула Кася і побігла до клумби.
Дизма зупинився, не знаючи, що робити, але Кася незабаром повернулася з кількома стеблами пахучого тютюну в руках. Вже здалеку відчувався пряний аромат. Кася піднесла їх до обличчя Никодима. Він, думаючи, що квіти призначені йому, почервонів і простягнув руку.
– О ні, це не для вас. Понюхайте. Чарівно, чи не так?
– Звичайно, пахнуть гарно, – відповів Никодим зніяковіло.
– Ви, напевно, мусите бути зарозумілим.
– Я? Чому? – щиро здивувався він.
– Ну, бо вам здалося, що ці квіти призначені для вас. Мабуть, частенько отримуєте квіти від жінок?
Дизма, який від жодної жінки ніколи квітів не отримував, про всяк випадок відповів:
– Буває.
– Ймовірно, серед столичного бомонду ви маєте репутацію сильної людини.
– Я?
– Батько говорив. Втім, справді, ви схожі на… Так ви граєте в більярд?
– З дитинства, – відповів Дизма, згадавши маленький прокурений більярдний зал в цукерні Аронсона в Лискові.
– У нас вдома теж є більярд, але грати ніхто не вміє. Я із задоволенням повчуся, якщо знайдете трохи часу.
– Ви, пані? – здивувався Дизма. – Ніколи не бачив, щоб жінка грала в більярд. – Це ж це чоловіча гра.
– Я якраз люблю чоловічі ігри. Так навчите мене?
– Із задоволенням.
– Можемо почати хоч зараз.
– Ні, – заперечив Дизма, – сьогодні у мене багато роботи. Потрібно розібратися в конторських книгах і рахунках.
– Гм… ви не надто люб’язні. Але це у вашому характері.
– Це добре чи погано? – ризикнув запитати Никодим.
– Що? – холодно відгукнулася Кася.
– Те, що у мене такий характер?
– Знаєте… Буду відверта. Я люблю мати справу з людьми, які чогось варті, але щоб вони не нагадували тата. Тож наперед хотіла б зазначити, гм… з’ясувати, що… Ви не будете гніватись за відвертість?..
– Боже борони!
– Втім, це не моя справа.
– Не розумію.
– Ви любите ставити крапки над «і»?
– Що?
– Я бачу, ви теж любите ясність. Дуже добре. Так от: якщо я буду до вас доброзичливою, то не робіть з цього занадто далекоглядних висновків. Іншими словами, квітів від мене не чекайте.
Нарешті він зрозумів, до чого вона хилила, і розсміявся.
– Я на це зовсім не розраховував.
– Чудово. Найкраще, коли питання ставляться чітко.
Чомусь відчув, що це його зачепило,
