Улюблені пісні XX сторіччя. Михайло Маслій

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Улюблені пісні XX сторіччя - Михайло Маслій страница 36

Улюблені пісні XX сторіччя - Михайло Маслій

Скачать книгу

вокальним ансамблем «Марічка», яким я керував, на Декаду української культури в Росію. Було б добре, якби там прозвучала якась нова пісня. Я ж розповів про щойно написане. Директор парирував: «Друже мій, пиши музику, а ось за слова не берися. Що це – «потяг», «поцілунки»? Це ж профанація! Тему пісні треба винести десь на природу». Так мене познайомили з молодим здібним поетом Анатолієм Драгомирецьким. Ось він і написав текст, узявши за основу природу, і залишив мій приспів. Так все і вийшло.

      Прем’єра пісні відбулася в Ленінграді, а згодом я співав її у Москві, де в залі сидів сам Леонід Ілліч Брежнєв і стоячи аплодував почутому. «Очі волошкові» ансамбль «Марічка» для Генсека того вечора виконав тричі підряд на «біс».

      Очі на піску

Вірш Юрія РибчинськогоМузика Ігоря Поклада

      Розлуку до моря в долонях

      Самотньо і сумно несу я.

      Щоденно, щоночі

      Я очі на березі моря малюю.

      Малюю я очі, що схожі на давню,

      На зоряну осінь.

      А море, а море ці синії очі

      В безодню відносить,

      Відносить і не вертає.

      Море.

      Приспів:

      Ти поверни мені

      Його очей вогні.

      Той світлий Вересень,

      Ти поверни.

      Ти поверни мені

      Дощі і радощі.

      Ти поверни мені

      Щасливі сни.

      А море сміється в обличчя

      Холодною піною, море.

      І чайки печально і сумно

      Кричать про розлуку і горе.

      Малюю, малюю тебе на піску,

      Але море шалене,

      Як злодій краде, сміючись,

      Твої зоряні очі у мене;

      Відносить і не вертає.

      Море.

      Приспів.

      Пісня написана 1968 року. Якраз тоді Юрія Рибчинського та Ігоря Поклада після закінчення вузів (поет навчався на філологічному факультеті Київського університету, а композитор – у Київській консерваторії) закликали до служби в лавах радянської армії. Обидва потрапили в Ансамбль внутрішніх військ України.

      «До того я писав тільки російською мовою, – відверто зазначає Юрій Рибчинський. – І в армії всі розмовляли тільки російською. І тут я вперше відчув, що не маю з ким спілкуватися рідною мовою. Лише сни бачив і відчував українськими. Мабуть, настав той час, коли в мені визріла нагальна потреба писати вірші українською. Коли Ігор Поклад награв мелодію, яка мала стати пісенною з моїм віршем, у мене відразу народився початок: «Розлуку до моря в долонях Самотньо і сумно несу я. Щоденно, щоночі Я очі на березі моря малюю…» У цих словах уже була музика. Прочитав його колезі. Ігор сказав: «Цікаво, в тому щось є». Так досить швидко народилася пісня. Ми ще не встигли її нікому показати і запропонувати, як на гастролі приїхала Тамара Міансарова. Вона якраз переїхала з Москви до Донецька, де працювала у місцевій

Скачать книгу