мати:– Під Чумацьким шляхом чумаченьки сплять.
Встань, моя дитино, через Україну,
Через нашу хату вже качки летять.
На світанку, сину, буду наслухати,
Коли в небі сивім крила зашумлять.
Прилітай, дитино, через Україну,
Через нашу хату вже качки летять.
На світанку, сину, важко не діждати,
А ще важче в ночі очі видивлять.
Не блуди, дитино! Через Україну,
Через нашу хату вже качки летять.
Кожна пісня Олександра Білаша має своє обличчя. Її не сплутаєш із творами інших композиторів, але дивина його мистецької самобутності полягає в тому, що, маючи певні спільні риси, його солоспіви й хори зовсім несхожі один з одним. В кожній пісні, в кожному його творі відлунюється українська мелодика, є щось сонячне, іскристе, віртуозне, побудоване на звичайній для автора елегійній основі.
Поетичний світ цих творів завжди в гармонії та єдності з тонким ліризмом музичних образів. Мелодії широкі й співучі. «Я з пісні народної виріс», – писав про себе Олександр Іванович. І тому вічний український мелос цвіте в музиці маестро, як полтавські сади навесні. І всі ноти тут, навіть низькі, басові – високі й світлоносні.
Як же створювались його пісні? Звичайно, по – різному. Одні, як пісенний шедевр «Сину, качки летять», буквально за лічені хвилини, на одному диханні. «Як прорвало, – зізнавався композитор, – тільки встигай записувати». Інші мучили його місяцями, а чи й роками. У більшості ж випадків пісня починалася з вірша, який повинен був «запасти в душу», «зачепити» композитора і «не відпускати» його доти, поки не зазвучать віршовані рядки неповторною мелодією. За звичаєм композитор «шукав» свої мелодії за роялем: він дуже любив імпровізувати.
Нічого випадкового у нашому житті не стається! Коли у Київській філармонії відбувався перший авторський концерт молодого Олександра Білаша, то його творчий побратим і співавтор багатьох популярних пісень поет Михайло Ткач у своєму вступному слові зазначив, що найбільше листів на київську адресу композитор одержує від своєї матері, і кожний лист закінчується словами: «Сину, качки летять…» Наступного дня всі столичні газети, які звітували про подію, винесли в заголовок і обіграли в тексті цю фразу. Михайло Миколайович кілька років виношував ідею написання музичного твору. Якось приїхав до Олександра Білаша у Ворзельський будинок творчості композиторів і рішуче заявив: «Сьогодні ми, нарешті, напишемо цю пісню!» Той не заперечував: мовляв, давай вірша.
Сам піднявся на другий поверх відпочивати. Коли Михайло Ткач закінчив поезію «Сину, качки летять», розбудив Білаша: «А тепер слухай і шукай мелодію!» Композитор опирався: яке може бути натхнення, коли хочеться спати. Однак уважно прочитав текст, а за кілька хвилин уже награвав усім нині знану та улюблену мелодію.
Пісня «Сину, качки летять» народилася з творчої співпраці Михайла Ткача та Олександра Білаша. «Глянь, моя дитино, Через Україну, Через
