який до нього не існував узагалі. Цим математичним апаратом учені користуються ще й тепер. За словами академіка С. Вавілова, «ньютонівська механіка – не історична реліквія, а основа природознавства сьогодні».
Хто наважиться стверджувати, що ми знаємо все, що може бути пізнане?
Ця видатна особистість цікава як своїми конкретними науковими результатами, так і тими методами, з допомогою яких вони були отримані. Його знамените «Гіпотез не вигадую…» свідчить про необхідність спирання на дослід, на практику, на зіставлення нової ідеї, нової теорії з реальними явищами, які відбуваються.
Зробив усе, що міг, хай інші зроблять краще.
Особистий та науковий авторитет Ньютона був такий великий, що його шанувальники та послідовники досить часто підносили його наукові припущення й гіпотези до абсолюту, тобто вважалося, що їх навіть обговорювати не можна. Через те Ньютону часто приписували такі речі, про які він і не говорив, і не писав. Ось що можуть наробити «наукові фанати»!..
Біографія та творча доля цієї видатної людини така цікава, що деякі її фрагменти ми винесли в окремий розділ наприкінці книги.
Таким чином, можна вважати, що саме з кінця XVII – початку XVIII ст. почалася та фізична наука, яка сьогодні є основою природознавства, техніки та нових супертехнологій.
Європейський науковий поштовх не обминув і Росію, де завдяки відкритій у 1725 р. Петербурзькій Академії наук теж почався бурхливий розвиток наукових, зокрема фізичних, досліджень. Розвиток фізики в Академії пов’язаний з іменами М. В. Ломоносова та запрошених європейських учених – Леонарда Ейлера, Даниїла Бернуллі, Георга Ріхмана та інших.
Михайло Ломоносов залишив небагато закінчених та надрукованих наукових праць з фізики й хімії: більша частина так і залишилася у вигляді заміток, фрагментів. Нині важко навіть і повірити, що тривалий час він взагалі був відомий передусім як поет та письменник. Тільки, мабуть, з Пушкіна нащадки почали ставитися до Ломоносова як до «першого російського університету».
II. Рух та взаємодія
Рух завжди і всюди
Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що таке рух ? А взагалі, чи варто над цим замислюватися: може, це питання не дуже цікаве і не гідне нашої уваги? Проте поміркуймо трохи над цим.
Життя ставить перед наукою цілі; наука висвітлює шляхи життя.
Мабуть, ще первісним людям доводилося дивитися в небо й навкруги і відчувати (звісно, ще не розуміти!), що здійснюються певні зміни. Вони інтуїтивно використовували набутий досвід спостережень за рухом тварин, птахів задля власних потреб, наприклад для полювання.
Через десятки тисяч років людині вже потрібно було більш свідомо враховувати особливості рухів, які здійснювалися нею та всім, що знаходиться
