Кривавими слідами. Ксенія Циганчук
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Кривавими слідами - Ксенія Циганчук страница 13
Власта і Валентин мовчки перезирнулися. Зовсім недавно слідчий повідомив, що йому знадобиться їхня допомога. Тож намагалися якомога краще вникнути у справу.
Ілона зітхнула. Їй зовсім не хотілося, щоб хтось копирсався в її особистому житті.
– Мáрко зраджував мені, і коли я про це дізналася, подала на розлучення, – відповіла після паузи.
– Із ким зраджував? Ви знаєте? – зацікавився Єгор.
– Поняття не маю.
– Звідки ж тоді така впевненість? – Тарас підійшов ближче, так, що жінці вже не довелося сидіти впівоберта, аби бачити обох поліцейських. Тарас сів поряд зі старшим колегою.
– Не знаю. Я просто це запідозрила. Ну, знаєте, дивні дзвінки, недомовки з його боку, знервованість, відсутність, яку він доволі недолуго пояснював. Потім упевненість тільки зростала… Визнаю, у мене була думка простежити за Мáрко та дізнатися. Ну або ж найняти приватного детектива. Здається, такі вже з’явилися в Рівному. Але… я не захотіла опускатися до цього. Одного разу терпець увірвався і я, кінець кінцем, спромоглася заговорити про це з ним. А він – знаєте що?
Тарас та Єгор мовчки із цікавістю чекали на відповідь.
– Навіть не став заперечувати. І найбільше мене розлютило, що для нього виявилося це нормальним. Мати коханку і дружину одночасно. Я навіть підозрюю, що мав не одну жінку.
Збоку почувся шум. Це на якусь мить відволікло всіх від розмови, але вони відразу ж продовжили. То Власта чомусь вирішила покинути приміщення. Тільки Валентин зрозумів причину: патрульна подумала про колишнього чоловіка. Ні, він їй не зраджував, однак спогади про розлучення і досі дошкуляли їй.
«Ну, і куди вона пішла? – подумки спитав себе Єгор. – Така важлива справа, а вона дозволяє собі бродити туди-сюди».
– Після цього я відразу подала на розлучення, – резюмувала тим часом Ілона.
– А чому вирішили позбавити його права бачитися з дитиною? – Єгор нахилився вперед, погладжуючи задумливо свою руду бороду.
Ілона відповіла з обуренням:
– Він мене надто принизив, аби я хоч щось йому лишила. Тим паче – найдорожче, що в мене є, – мого сина. Звісно, коли трішки прийшла до тями, подумала, що таки свавільно з ним повелася. Урешті-решт, Крістіну він шалено любить… любив, – виправила себе. – Для нього позбавлення права на дитину було б жорстоким покаранням.
У кімнату повернулася Власта. Скляр кинув на неї суворий погляд, одначе та проігнорувала його. Натомість знову стала біля напарника і продовжила слухати розмову. Валентин щось прошепотів їй на вухо, вона сумно всміхнулася. «Він питає у неї, що сталося, – здогадався Єгор. – Ну, усміхається – отже, усе добре», – резюмував для себе. Відтак повернувся до бесіди.
– Але ж ви не передумали у своїй меті?
– Чому ж? – якусь мить Ілона сумнівалася, чи продовжувати, нарешті, наважилася. – Не так давно ми зустрілися з ним… Розумієте, до цього часу спілкувалися тільки наші адвокати. Я не мала жодного бажання