Лиш небагато хто розпоряджається собою і своїм добром на власний розсуд, решта ж подібні обломкам в ріці: не вони пливуть, а їх несе. Одні, яких хвиля жене слабше, рухаються повільніше і відстають, інших вона тягне швидше, ті викинуті на ближній берег затихаючою течією, ці віднесені в море стрімким потоком. Тому слід встановити, чого ми хочемо, і добиватися бажаного з впертістю.
(9) Тут доречно і сплатити тобі борг. Я можу навести слова твого Епікура і так викупити цього листа: «Важко завжди починати життя спочатку». Чи, якщо так краще можна передати суть: «Погано живуть ті, хто завжди починає життя спочатку».
(10) Ти запитаєш чому: бо ці слова потребують роз’яснення. – Тому що життя у них ніколи не завершене. Не може бути готовим до смерті той, хто тільки-но почав жити. Вчиняти треба так, ніби ми вже достатньо пожили. Але так не може думати той, хто тільки починає жити.
(11) Даремно ми вважаємо, що таких людей мало: майже всі такі. А деякі тоді і починають жити, коли пора закінчувати. А якщо тобі це здається дивним, я можу здивувати тебе ще більше: дехто закінчує жити, так і не розпочавши.
Бувай здоровий.
Лист XXIV
Сенека вітає Луцилія!
(1) Тебе тривожить, – пишеш ти, – розв’язання тяжби, якою погрожує тобі лють супротивника; і ти вважаєш, що я буду тебе переконувати, щоб ти розраховував на краще і втішався приємною надією. Бо яка потреба накликати біду і передбачати все, що нам і так скоро доведеться витерпіти, навіщо зараз псувати собі життя страхом перед майбутнім? Глупо, звичайно, почуватися нещасним через те, що коли-небудь станеш нещасним. Та я поведу тебе до безтурботності іншим шляхом.
(2) Якщо ти хочеш позбутися усілякої тривоги, уяви собі, що те, що лякає тебе, станеться неодмінно, а якою б не була біда, знайди їй мірило і зваж свій страх. Тоді ти напевно зрозумієш, що нещастя, якого ти боїшся, або не таке велике, або не таке тривале в часі.
(3) Недовго знайти і приклади, які зміцнять тебе: кожне століття дає їх. До чого б твоя пам’ять не звернулася – в нашій державі чи на чужині – ти знайдеш душі, великі або завдяки природній силі, або завдяки вдосконаленню. Якщо тебе буде засуджено, хіба чекає на тебе щось важче, аніж вигнання чи в’язниця? Чи є що-небудь страшніше, ніж тортури під вогнем, ніж загибель? Візьми будь-яке з цих страшних речей і назви тих, хто ними зневажив: тобі доведеться не шукати імена, а вибирати.
(4) Рутілій переніс своє засудження так, ніби найважчою була йому суддівська несправедливість. Метелл переносив вигнання мужньо, а Рутілій навіть охоче. Перший подарував своє повернення республіці, другий відмовив в ньому Суллі, якому тоді ні в чому не відмовляли. Сократ вів бесіди і у в’язниці, а коли йому обіцяли влаштувати втечу, він не захотів піти і залишився, щоб позбавити людей від страху перед двома найважчими речами – смертю і в’язницею.
(5) Муцій поклав руку на вогонь. Жахлива мука, коли тебе палять, та ще жахливіша вона, коли ти сам себе палиш. Ти бачиш, як
