А тоді залізли крізь прочинене вікно. Далі ви знаєте.
Тепер Клим зовсім не зважав ані на буркотіння пияків за столиками, ані на батярські нестримані вигуки. Навіть на запальний регіт повії, котра вже обробляла трьох завсідників, а її подруга чомусь і далі нудьгувала за столиком.
Сказане паном Сілезьким було схоже на правду.
Кошовий не збирався визнавати це вголос.
Але ж Сойка дійсно розпорядився нікого до себе не пускати. Ще й заплатив Бульбашу, аби той ганяв випадкових відвідувачів. Виходить, злодії купилися на брехню… могли купитися.
– Зенек не казав, коли вони пролізли в квартиру точно?
– Як зовсім стемніло. Приблизно в цей час. Якщо раніше чи пізніше – не набагато, думаю. Це має для вас значення?
Клим і тут вирішив промовчати.
– Отже, вони знайшли саквояж із грішми? А Зенек, виглядає, забрав ще й годинника?
– Саме так. Спокусився. Бо Ціпа все одно не збирався ділити здобич ближчим часом. Вирішив почекати. Справедливо припускав, що про таку суму хтось та й знає. Почнуть шукати. Вирішать – хто вкрав, той і вбив. Тому підстрахувався Ціпа.
– Як?
– Зенек говорив – той придумав зобразити картину, ніби адвокат застрелився сам. Потім ще зробив так, аби вікно зсередини зачинилося. Любко майстер на такі фокуси.
Віко знову смикнулося.
– Ви хочете сказати…
– Та лише повторюю слова небожа, пане Кошовий.
Порушено первісну картину на місці вбивства. Збита з пантелику поліція. І все це – завдяки двом злодюжкам. Але Клим відкинув останні сумніви: хто-хто, а той батяр точно не винен. І не спільник убивці.
– Чим можу допомогти? – запитав, уже настроєний на ділову розмову.
– Ви знаєтеся з пані Магдою. Розкажіть їй те, що почули від мене.
– І Любко, – вставив шепелявий Тима.
– Вірно. Ви, а не мій небіж, вкажете поліції через посередництво пані Богданович місце, де ховається Ціпа. Нехай вовтузяться з ним, то ж була його ідея. Чесно кажучи, мені не дуже хочеться віддавати Віхурі навіть його. Тому можливий третій вихід: Ціпа повертає гроші, повністю, до крейцера. А сам робить п’яти зі Львова куди подалі. Нехай його шукають як убивцю, крадія чи свідка – мені все одно. Тільки все це в обмін на звільнення Зенека Новотного. – Кутик губів Густава скривився в посмішці. – Його так само можна посадити під домашній арешт.
Повія вела від шинквасу до кутнього столика й демонстративно знудженої подруги всіх трьох пузанів.
Один із пияків прихилив голову на стіл. Інший сіпав полеглого товариша за плече.
Компанія гультяїв у протилежному кутку тим часом починала згортатися. Саме тривала гучна суперечка, хто ж платитиме за все, і Клим побоювався, як би вона не вилилася в бійку. Прибіжить поліція – а він утікач.
– Вам довго ще треба думати, пане Кошовий? – поквапив
