боку, Марсі й сама злякалась того, що сказала, – жорстокості цієї фрази. З іншого ж боку, вона відчула задоволення, що впіймала течію та влучила в ціль.
У всякому разі, Ріґґінз більше не поставила жодного запитання.
Здавалося, минула ціла вічність, поки повернувся Сабло, тримаючи в руках прозорий пластиковий пакет із пігулками, які знайшов у шафці вбиральні (безрецептурні препарати, ліки за рецептом зберігалися у двох убиральнях на другому поверсі), і з тюбиком крему, яким Террі лікував геморой.
– Усе чисто, – сказав Сабло.
– Ви перша, – мовила Ріґґінз.
За інших обставин Марсі поступилася б вагітній пані й потримала б у собі рідину трохи довше, але не зараз. Вона зайшла до вбиральні, зачинила двері й побачила, що кришка на бачку лежить нерівно. Бозна-що вони там шукали – певно, наркотики. Вона випорожнялася, опустивши голову й сховавши обличчя в долонях, щоб не дивитися на інший безлад у вбиральні. Чи варто забирати на ніч додому Сару й Ґрейс? Чи зможе вона провести їх під сліпучими прожекторами телевізійників, що їх до того часу точно вже встановлять? Якщо не сюди – то куди? До готелю? Та чи вони (стерв’ятники, як назвав їх патрульний) не знайдуть їх і там? Звісно що знайдуть.
Коли вона закінчила свою справу, у туалет пішла Бетсі Ріґґінз. Марсі прослизнула в їдальню, бо не мала бажання знову ділити ослінчик із офіцером Шаму.[37] Копи оглядали робочий стіл Террі – перевертали й переривали його стіл, якщо точніше, – повисували всі шухляди, більшість вмісту яких було звалено в купи на підлозі. Комп’ютер уже розібрали, на деталі наліпили жовті стікери, наче готувалися до розпродажу.
Марсі подумала, що ще годину тому найважливішою річчю в її житті була перемога «Золотих драконів» і поїздка на фінал.
Повернулася Бетсі Ріґґінз.
– Ох, тепер набагато краще, – сказала вона, сідаючи за обідній стіл. – Принаймні на найближчі п’ятнадцять хвилин.
Марсі розтулила рота й мало не бовкнула: «Сподіваюся, твоя дитина помре».
Натомість вона сказала:
– Добре, що хоч комусь стало краще. Хоч на п’ятнадцять хвилин.
16
Детектив Андерсон: Що, Клоде, добре тут побувати, коли не ти в халепі? Новий досвід.
Болтон: А знаєте, щось таке є. І та поїздка на передньому сидінні поліцейської автівки, а не на задньому. Дев’яносто миль на годину майже всю дорогу від Кеп-Сіті. Блимавки, сирена, увесь набір. От правда. Це добре.
Детектив Андерсон: Що ти робив у Кеп-Сіті?
Болтон: Оглядав пам’ятні місця. Мав кілька днів вихідних, то чом би й ні? Не протизаконно ж, правда?
Детектив Андерсон: Я так розумію, ти бачився з Карлою Джеппесон, яку в робочий час називають «Жаданою Феєю».
Болтон: Та ж маєте знати, бо вона повернулася сюди зі мною на поліцейському авто. І, до речі, дякує вам за поїздочку. Сказала, що «Трейлвейз»[38] до вас,
Косатка, зірка шоу в «Морському світі Сан-Дієґо» шістдесятих років.
«Trailways» – одна з найбільших приватних транспортних компаній штату Нью-Йорк.
