була така модна пряжка – з кінською головою. Оте лайно з родео. Поки він до мене не нахилився, я думала, що то черговий трудяга з нафтового сектору, який дивом утримався на роботі, коли ціни на паливо к чортам обвалилися. Або будівельник якийсь. А тоді я побачила Террі Мейтленда.
Детектив Андерсон: І ви в цьому певні.
Рейнвотер: Богом клянуся. Від ліхтарів на парковці світло, як удень. Спеціально так вмикають, щоб менше траплялося крадіжок, бійок і наркотиків не продавали. Бо в них клієнтура – то одні джентльмени, самі розумієте. До того ж я треную баскетболістів із Ліги прерій, що при Християнській молодіжній організації. Команди там збірні, але здебільшого хлопці. Мейтленд до нас їздив, не щосуботи, але часто, сідав на трибунах між батьків і дивився, як діти грають. Говорив мені, що шукає таланти для Міської бейсбольної ліги, казав, що малого з природним талантом захисника можна вирахувати по тому, як він забиває в корзину. І я йому вірила, як дурна. Він, певно, сидів там і вирішував, якого хлопця хоче вдрючити. Оцінював, як чоловіки оцінюють жінок у барі. Схибнутий, бляха, йобаний вар’ят. Таланти він шукає, хай поцілує мій товстий індіанський зад!
Детектив Андерсон: Коли він до вас підійшов, ви сказали, що впізнали його?
Рейнвотер: О так. Може, хтось там і страждає на зайву замкнутість, та це не про мене. Я кажу: «Вітаю, Террі, а дружина в курсі, де ти сьогодні був?» А він каже: «Треба було зробити одну справу». А я кажу: «А та справа не передбачала танку на колінках?» А він каже: «Ви маєте повідомити диспетчера, що взяли пасажира». То я кажу: «Повідомлю. Їдемо додому, Тренере Ті?» А він каже: «Аж ніяк, мем. Везіть мене в Даброу. На залізничний вокзал». Я кажу: «З вас буде сорок доларів». А він каже: «Постарайтеся, щоб я встиг на поїзд до Далласа, і накину ще двадцятку». То я кажу: «Застрибуйте і тримайтеся за штанці, тренере, поїхали».
Детектив Андерсон: То ви відвезли його на станцію «Амтрака»[31] в Даброу?
Рейнвотер: Таки відвезла. Доставила завчасно, щоб він устиг на потяг на «Даллас – Форт-Ворт».
Детектив Андерсон: Ви намагалися його розговорити дорогою? Я питаю, бо ви, здається, полюбляєте розмови.
Рейнвотер: Ще й як! Язик у мене – що та каса-конвеєр у зарплатний день. Спитайте будь-кого. Почала з того, що попитала його про турнірну таблицю Міської ліги, чи поб’ють вони «Ведмедів», а він сказав: «Сподіваюся на краще». Мов та «Магічна куля 8»,[32] скажіть? Клянусь, він думав про те, що накоїв, і тікав чимшвидше. З таким на серці не до балачок. Ось що я у вас питаю, детективе, якого біса він повернувся до Еф-Сі? Чого не побіг через увесь Техас аж до старого доброго Мі-хі-ко?
Детектив Андерсон: Що ще він казав?
Рейнвотер: Небагато. Сказав, що спробує подрімати. Заплющив очі, але я думаю, що прикидався. Може, позирав на мене крадькома, може, замишляв щось утнути. Краще б утнув. І краще б я знала тоді те, що знаю зараз, що то він зробив. Я б його витягла з машини і повідривала все хазяйство. Як на сповіді кажу.
Детектив Андерсон: І коли ви прибули
«Amtrak» – американська національна корпорація, що спеціалізується на залізничних пасажирських перевезеннях.
«Magic 8 Ball» – іграшка від фірми «Mattel», чорна пластикова куля з вісімкою з одного боку та екраном, що видає передбачення, з іншого.
