Протест відхилено. Ставте своє запитання, містере Тейлор.
– Дякую, ваша честь. Гаразд, Барбаро, не будемо про дату. Це відбулось у понеділок, у четвер?.. – швидко запитав Кевін, мало не наскочивши на маленьку дівчинку.
– Гм… у вівторок.
– У вівторок? – Він наблизився до неї ще на крок.
– Так.
– Але ж у вівторок у тебе немає мистецтв, Барбаро, – швидко відповів він, зігравши на несподіваній перевазі – спантеличенні дівчинки.
Вона безпорадно роззирнулася навколо.
– Гм, я мала на увазі четвер.
– Ти мала на увазі четвер. А це точно був не понеділок? – Вона хитнула головою. – Бо міс Вілсон дуже часто ходить до вчительської на перерві, і вона б не сиділа в кабінеті після того, як клас пішов. – Барбара мовчки дивилась. – Отже, це було в четвер?
– Так, – кволо промовила вона.
– А з іншими дівчатами це теж ставалося в четвер? – запитав він так, наче й сам заплутався у фактах.
– Протестую, ваша честь. Вона не ознайомлена зі свідченнями всіх інших.
– А я, – відповів Кевін, – навпаки, вважаю, що вона з ними ознайомлена.
– Ким? – обурено поцікавився Бом.
– Панове, – суддя постукав молотком, – протест підтримано. Містере Тейлор, обмежуйтеся запитаннями, що стосуються свідчень цього свідка.
– Добре, ваша честь. Барбаро, коли ти розповіла іншим дівчатам про те, що з тобою сталось? Одразу? – запитав Кевін, перш ніж вона встигла оговтатися.
– Ні.
– У себе вдома?
– Я…
– Того дня, коли ти влаштувала оту гостину з Джеральдом і Тоні?
Дівчинка злегка закусила нижню губу.
– Тоді ти їм і сказала, так? А була якась причина, чому ти обрала той день? Ти надумала розповісти цю історію через якусь подію?
Барбарині сльози потекли рясніше. Вона заперечно хитнула головою.
– Барбаро, якщо ти хочеш, щоб люди вірили твоїй історії про міс Вілсон, тобі доведеться розповісти все. Усім дівчатам доведеться розповісти все, – додав він. – Чому ти того дня говорила про міс Вілсон, що робили ви з хлопцями, геть усе.
Жах на Барбариному обличчі посилився.
– Звісно, якщо ти не вигадала все, а тоді не підмовила вигадати все дівчат, – додав він, пропонуючи їй швидкий вихід зі становища. – Ти все це вигадала, Барбаро?
Вона сиділа нерухомо, як камінь. Її губи злегка тремтіли. Барбара не відповіла.
– Якщо ти зараз розповіси правду, цим усе й закінчиться, – пообіцяв він і майже пошепки додав: – Більше нічого нікому не треба буде розповідати.
Дівчинка явно була приголомшена.
– Барбаро!
– Ваша честь, – заговорив Бом, – містер Тейлор тисне на свідка.
– Я так не думаю, містере Бом, – відповів суддя й нахилився до Барбари. – Барбаро, відповідай на запитання.
– Ти збрехала містерові
