Чорна Жоржина. Джеймс Эллрой

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Чорна Жоржина - Джеймс Эллрой страница 31

Чорна Жоржина - Джеймс Эллрой

Скачать книгу

в уніформі та чоловіків у цивільному, що стояли на тротуарі Нортон-стрит, приблизно за півкварталу до рогу з Тридцять Дев’ятою. Усі вони дивилися на щось у заростях біля пустиря; неподалік було припарковано два поліцейських автомобілі й ще один – без розпізнавальних знаків.

      – Лі, ану, поглянь, – сказав я.

      Лі висунувся з вікна й примружився.

      – Здається, це Міллард і Сірс. Сьогоні вони мали займатися стукачами, так що…

      Я вибіг із кімнатки, пролетів униз по сходах і побіг за ріг, на Нортон-стрит, Лі біг слідом за мною. Побачивши машини слідчого та фотографа, я прискорився. Гаррі Сірс на очах півдесятка офіцерів пив просто з пляшки; він був переляканий до чортиків. Фотографи, заїхавши на стоянку і виходячи з автомобілів, зразу ж направляли свої камери на землю. Розпихавши ліктями пару патрульних, я побачив, що там сталося.

      Це було голе, покалічене тіло молодої жінки, розрубане навпіл у районі талії. Нижня половина лежала в бур’янах на відстані якогось метру від верхньої половини із широко розведеними ногами. На її лівому стегні було вирізано великий трикутник, а від лінії, по якій було розрубане тіло, до лобка проходив довгий і широкий розріз. Шкіра біля рани була відігнута, внутрішніх органів не було. Верхня половина виглядала ще гірше: груди були всіяні опіками від сигарет, права висіла, тримаючись на тілі лише на кількох клаптях шкіри; у лівої замість соска була рвана рана. Розрізи сягали аж до кістки, але найгірші справи були з обличчям дівчини. Це було суцільне місиво, ніс буквально вгатили в обличчя, а рот, розрізаний від вуха до вуха, утворював усмішку, ніби насміхаючись над усією цією жорстокістю. Я зрозумів, що цієї посмішки не забуду до самої смерті.

      Піднявши очі, я відчув що мене морозить, я задихався. Довкола мене всі штовхалися, чувся гуркіт голосів:

      – Чорт забирай, і нема навіть крапельки крові…

      – Це найстрашніше вбивство жінки, що я бачив за шістнадцять років…

      – Він зв’язав її. Дивись, ось слід від мотузки на ногах…

      Потім пролунав довгий, пронизливий свист.

      Поліцейські припинили ґелґотіти й поглянули на Расса Мілларда. Він спокійно сказав:

      – Перш ніж все вийде з-під контролю, давайте про дещо домовимося. Якщо ця історія набуде широкого розголосу, то виявиться багато бажаючих зізнатися у вбивстві. Цю дівчину просто випатрали. Нам потрібна інформація, щоби позбутися цих дурнограїв, ось і все. Нікому про це не розповідайте. Ані дружинам, ані подружкам, ані іншим офіцерам. Гаррі?

      – Ага, Рассе, – відповів Гаррі Сірс, ховаючи пляшку, аби начальник її не бачив.

      Але Міллард помітив його маніпуляції і з огидою закотив очі.

      – Ніхто із репортерів не повинен побачити тіло. Фотографи, негайно беріться до роботи. Коли вони закінчать, нехай люди слідчого накриють його. Патрульні, огородіть місце злочину від вулиці й на два метри позаду тіла. Будь-якого журналюгу, який спробує перетнути стрічку, – негайно заарештовувати. Коли приїдуть судові

Скачать книгу