стані. Настрої. Стосунках. Житті.
Можливо, це найважливіший висновок для розуміння впливу контексту на те, як мозок визначає сексуально релевантні подразники: коли секс не такий уже й чудовий, це не значить, що щось не так із вами. Можливо, відбулася зміна у зовнішніх обставинах чи інших ваших мотиваційних системах (наприклад, стрес), що вплинуло на вашу сексуальну реакцію. І це означає, що ви можете здійснювати позитивні зміни, не змінюючись самі.
Інший важливий висновок з розуміння контексту полягає в тому, що він допомагає нам з’ясувати, чому жінки так відрізняються одна від одної. Для багатьох жінок найпозитивніші в сексуальному плані контексти можуть бути культурно санкціонованими або легкодоступними – наприклад, стосунки у коледжі чи старий добрий секс у 1287-й раз, коли ви одружені десять років. Для декого це чудові контексти, але для інших жінок чудовим секс-позитивним контекстом виявляється анонімний перепихон на одну ніч у чиємусь гардеробі на вечірці. Для інших же це ніжний приязний секс у довготривалих і глибоких стосунках. Для деяких жінок існує широкий діапазон контекстів, для інших – лише вузьке вікно. Якщо жінка переймається своїм благополуччям і благополуччям свого партнера, не має значення, яким саме є контекст, якщо він дарує їй задоволення.
Але якщо ми ігноруємо контекст, тоді людина, якій не подобається секс чи в якої порушене бажання, може зробити висновок, що з нею щось не так, або що вона просто не любить секс… коли насправді все, що їй потрібно, – кращий контекст. У правильному контексті сексуальна поведінка – це, безперечно, найприємніший досвід, який може пережити людина. Це зближує нас із нашими партнерами, наповнює хімією щастя, задовольняє глибокі біологічні потреби й підносить до вершин духу. Однак у хибному контексті це може буквально відчуватися як омертвіння. Залежно від контексту секс кардинально різниться – від чудового до огидного, від грайливого до болісного, – а через подвійний механізм контролю він іноді містить ці два конфліктні відчуття одночасно.
Дізнавшись про зв’язок контексту і свого нечутливого запалювання, Камілла вирішила обміркувати своє нечутливе запалювання через метафору з душем (метафора саду ніколи насправді їй не імпонувала, а от «душова» здавалася вдалою). Вона зазначила, що її мозок краще налаштовується на сексуальний настрій у романтичних, лагідних, захопливих та нових контекстах і у контекстах з низьким рівнем стресу.
Або, як вона це визначила: «Вони гріють воду й вирівнюють тиск».
А найкращий контекст, як їй здавалося, – коли вона почувається жаданою. Довге залицяння, що характеризувало початкову стадію її стосунків із Генрі, виявилося особливо пов’язаним із контекстуальними чинниками, що максимізувало її прагнення сексу.
Вони поговорили про це з Генрі й вирішили здійснити експеримент. Він спланував увесь вечір так, щоб залицятися до Камілли, домагатися її і врешті-решт здобути перемогу. І вони зрозуміли дещо, що вразило їх
