її, але зараз не дозволяв собі підходити надто близько. Вона могла б втратити все, але волосся…
– Мені дуже шкода, – заговорив Макнайт, забравши ножиці в Бендікса, – але це вже кінець.
Він схилив її голову вперед і, перевіряючи лічильником, обережно стриг.
– Я намагаюся не зрізати більше, ніж треба.
Але це було складним завданням, і коли лічильник почав показувати норму, майже чверть її волосся лежала на папері, який він спеціально підстелив. Кілька волосин упало їй на плечі та груди, і Макнайт мусив перевірити, чи вони не радіоактивні. Тоді відступив, витягнув друге кімоно з пліофільмової обгортки, обережно здер зовнішню плівку й подав їй одяг.
Карен натягнула кімоно й щільно запнулася. Лише тоді поглянула на Барні.
– Добре, – сказав Бендікс, – тепер ходімо в машину – ступайте обережно по траві, де ми позначили білим порошком.
Карен подивилася на Барні, не рухаючись, і він бачив, що вона починає важко дихати, ніби хоче блювати, але насправді просто не могла стримати схлипування. Барні обійняв її однією рукою, дружина притулилася до нього, поки він вів її до машини, а сама відкрито плакала й занурювала пальці у рвані кінці волосся.
– Що ти з нами зробив, Барні? Що ти зробив?
Карен ридала в нього на плечі, поки вони залізали в бордовий седан, припаркований біля тротуару. Містер Ґерсон представився, але вона навіть не намагалася підняти голову. Барні кивнув на знак привітання й прослизнув на заднє сидіння машини біля неї.
Барні почув лише половину пояснень містера Ґерсона про те, що вони зараз поїдуть у лікарню для обстеження, і, поки повернуться, будинок буде повністю знезаражений. Він відчув, як Карен напружилася біля нього й сіла рівно.
– Будинок?
Містер Ґерсон, що сидів спереду біля водія, повернувся до неї й кивнув. Він виглядав чепурно, трохи сивий, з акуратною армійською зачіскою. Непривітність, яку Барні відчув під час телефонної розмови, лише посилилася в машині, бо в тьмяному світлі виднівся лише його профіль.
– Боюся, що так, місіс Старк. Приїдуть зезисти – загін знезараження – і чотири-п’ять днів перевірятимуть та очищуватимуть усе.
– Усі мої речі?!
– Звісно, вам відшкодують усі збитки. Містер Енґстром попросив мене запевнити вас, що «Нешнал моторз» також покриє всі витрати, поки ви будете в лікарні, і під час усіх процедур знезараження.
Барні усвідомлював, що так мусить бути. Усе, чим вони користувалися, чого торкалися навіть ледь-ледь, стало забрудненим. Разом із пилюкою, яку Карен не прибрала, буде радіоактивний пил, він кружлятиме у вихорі й приземлиться на дивані, кавовому столику, абажурі чи на килимах.
– Що сталося? – запитав Барні. – Макс Праґер сказав, що радіоактивність ізольована в лабораторії. Сказав, що все почистили. Як воно проникло в його кабінет?
– Вони провели очистку після інциденту, – пояснив Ґерсон. – Не дзвонили нам, зробили все самі, – і це цілком нормально, запевняю вас, – але ніхто не подумав перевірити вентиляційну систему, яка мала вихід між
