все пояснимо.
Коли вони нарешті дісталися до дверей, він подумав, що зараз подзвонять у дзвінок, але той, що з коробкою, тримав у руках коротку паличку й водив нею над сходами, перилами ґанку, дверними ручками й багетами вздовж дверей. Клацання сповільнилося, тоді знову заторохтіло й знову стихло. Барні пізніше зрозумів, що це було дивно; він знав, що то лічильник Ґайґера, та разом з тим відчував, що все це якось неправильно. Не впевнений, як чи чому, але знав, що в цьому впорядкованому науковому світі радіоактивність має бути обмежена лабораторією, рентґенівським кабінетом, радіоактивними випадами на місцях ядерних випробувань ворогів (чи кількох друзів), але жоден здоровий глузд і логіка не пояснювали, що ті двоє в білому й з масками роблять у нього перед дверима з тріскучим лічильником Ґайґера. Він навіть не намагатиметься думати, що це означає. А як інакше, якщо він нічого не знає про радіоактивність і обладнання, що її створює й вимірює? Раптом йому захотілося знати про це більше.
Теленькнув дзвінок. Карен зайшла в кімнату, коли він відчинив двері. Вона не бачила, як ті чоловіки підійшли, як Барні, через вікно, тож коли помітила двох у каптурах і з масками, то закричала.
– Треба було попередити тебе, – сказав Барні, намагаючись її заспокоїти. – То про цих чоловіків говорили в санітарному відділі.
– Господи! – вигукнула вона. – Я б і не подумала.
– А що, ти думала, що вони з Марсу?
– Не знаю, що думала. – Вона засміялася. – Та я не збиралася їх впускати.
Барні відчинив двері-ширму.
– Ну, заходьте, – звернувся він до чоловіків. – Містер Ґерсон?
Тип із лічильником Ґайґера показав трубкою на машину біля тротуару.
– Мене звати Ел Бендікс. Це Ґас Макнайт. Але ви з місіс Старк поки стійте на місці, ми вас перевіримо. Тоді повільно зайдемо в будинок.
Барні намагався придумати, що запитати, але не міг, бо раптом та маленька чорна коробочка, що шепотіла про радіацію незрозумілою йому мовою, стала найважливішим інструментом на світі.
Карен, що стояла у вітальні, охнула.
– Що таке, Барні? – Він знав, що вона вдосталь чула про радіацію, зараження й протирадіаційні укриття, щоб здогадатися, що таке лічильник Ґайґера. Тоді вона спробувала пояснити їм: – Тут ні. У будинку не мало б бути ніякої радіоактивності. Його побудували лише два роки тому, а ми прожили всього рік.
Чоловік із ліхтариком заговорив так, ніби виправдовувався:
– У вас фонять ворота гаража, передня доріжка, сходи, перила й дверна ручка. Ми спочатку перевіримо вас обох, а тоді весь будинок.
– Нас? – Вони вимовили це слово в унісон, Карен зиркнула на Барні й подалася назад, ніби очікувала, що він її підтримає й заперечить ті слова.
– Але як? – здавленим голосом запитав Барні. – То через аварію в лабораторії? Але ж усі сказали…
Тип із лічильником Ґайґера – Бендікс – показав трубкою на машину біля тротуару.
