ґратчасті плавники, прикріплені з боків, і алюмінієвий олівець заввишки чотирнадцять поверхів уже не падав, а летів, і двигуни, спрямовані на Землю, його сповільнювали. На висоті кілька сотень футів від поверхні Землі розгорталися чотири величезні посадкові ноги – зовсім як у науково-фантастичних фільмах 1950-х років. Потім перший ступінь «Falcon 9», який важив приблизно двадцять тонн, обережно приземлявся на посадковий майданчик і, коли ноги фіксувалися на висоті кількох дюймів над поверхнею, ракета припиняла роботу.
Принаймні так задумувалося. Під час виконання сімнадцятої місії до МКС, команда «Space X» опустила ракету над безлюдною ділянкою океану, аби довести, що коли вона повернеться до рівня моря, то перебуватиме у правильному місці й залишатиметься підконтрольною. Далі ракета-носій просувалася до посадкового майданчика. Це були величезні баржі, які компанія модернізувала, щоб вони були автономними: під час прибуття ракети, людям було б дуже небезпечно перебувати на борту. І це виявилося дуже мудрим рішенням. Перші дві спроби приземлення закінчилися видовищними вибухами. Після чергової невдачі команда «Space X» із кожним разом дедалі більше дізнавалася про те, як працює система приземлення і як удосконалити комп’ютерні алгоритми, що керували ракетою. Під час попередньої місії два місяці тому, ракета приземлилася – насправді приземлилася, ставши прямо – на плавучий безпілотний корабель. Але поверхня була незбалансована і глядачі у прямому ефірі з неабиякою тривогою спостерігали за тим, як ракета до болю повільно перекидалася. Рештки палива ефектно спалахнули. Численним фанатам компанії «Space X» вистава сподобалася і вони схвалювали зухвалість компанії, а от виконавчим директорам NASA це зовсім не подобалося.
Ілон Маск вважав, що наступного разу вони зроблять усе правильно. І навіть на загал озвучив шанси на успіх. Але за стінами компанії ніхто в цьому впевнений не був. Представників NASA роздратувала не стільки остання невдача, як те, яким чином «Space X» випробовувала свої багаторазові ракети: замість того, щоб запускати виключно експериментальні місії для розвитку багаторазової технології, вони просто випробовували її під час виконання запусків для своїх клієнтів. А чому б і ні? Технічно, усе, що було пов’язано з багаторазовою системою, не працювало, аж доки вантаж клієнтів не від’єднувався і не віддалявся на безпечну відстань, перебуваючи на другому ступені. Однак кожна зміна в ракеті, внесена за методом ітерації, змушувала здригатися традиційних фахівців космічної галузі. Будь-яке, навіть найменше, втручання у форму ракети могло вплинути на її аеродинамічний профіль, а наслідки незначних змін у складній гідравлічній системі у двигунах могли проявитися де завгодно. Ракетна техніка рідко виходила з ладу через надто велику помилку. Найчастіше вона ламалася через якусь крихітну, неочікувану ваду.
Проте фраза «Випробовуй під час польоту» стала ще одним слоганом компанії «Space X» та ще одним способом провести розмежування між своєю та іншими компаніями, чиї запуски
